Джерело: Цензор.НЕТ із посиланням на російське видання “Медіазона”. 

У московському 2-му Західному окружному військовому суді 3 вересня прозвучали вироки для чотирьох українських військовополонених.

Підполковник Андрій Антоненко, капітан Андрій Куліш, сержант Олексій Мазуренко та молодший лейтенант Денис Ткаченко отримали від 26 до 28 років ув’язнення.

Вони потрапили в полон у Брянській області у 2023 році. 

За версією російського слідства, українські військові нібито займалися диверсіями: мінували залізниці, ЛЕП і нафтосховища, а також розміщували безпілотники біля військового аеродрому “Шайковка”.

Вироки як політичне шоу

Антоненку судді винесли найсуворіший вирок — 28 років, з яких перші п’ять він проведе у в’язниці, а решту — у колонії суворого режиму. До цього додали штраф у 2 мільйони рублів.
Куліш і Мазуренко отримали по 26 років, Ткаченко — 27.

Адвокати заявили, що оскаржуватимуть рішення, проте результат передбачити неважко: російська “Феміда” вже давно працює за сценарієм, а не за законом.

“Це косплей на правосуддя”

Усі четверо військовополонених під час останнього слова наголосили: вони виконували накази командирів, діяли в межах військового обов’язку й ніколи не завдавали шкоди цивільним чи військовим росіянам.

Підполковник Антоненко прямо заявив, що не є терористом і що йому інкримінують вигадані злочини:

“Я не знаю, як складеться подальша моя доля і життя, але в мене таке глибоке особисте відчуття, що все-таки це якийсь косплей на правосуддя більше. Але, можливо, все зміниться надалі, коли відносини двох країн, двох народів нормалізуються”, – заявив український офіцер.

Коли суддя спробував його перебити, Антоненко зачитав рядки Павла Тичини з вірша «Я утверждаюсь». І на питання про зміст відповів просто:

“Про глибоку любов до своєї країни”.

Капітан Куліш підкреслив, що його дії були частиною військової служби та обов’язку перед Україною:

“Було частиною мого військового обов’язку, мого обов’язку як громадянина України й моєї роботи”. 

Українські військові навіть у кайданах залишаються вільними, бо їхня сила — у вірності своїй країні

Цей процес — не про тероризм і точно не про справедливість. Це — спроба Росії зробити показову кару, аби зламати українських полонених і показати картинку для власних глядачів.
Але насправді картинка зламалась, вироки звучать як вироки самій російській судовій системі, в якій правосуддя вже давно не живе.