Два погляди на одну мить, від якої стискається серце.

Відео з боку тих, хто зустрічає, і кадри очима наших воїнів.

Стомлені, змучені пережитим, вони бачать узбіччя, залите синьо-жовтими прапорами. Усмішки, сльози, плакати зі словами вдячності й привітаннями. Люди вийшли, щоб сказати найважливіше: ви нам потрібні, ви наші, ви вдома!

І в цю мить у наших воїнів тремтять руки, а на очах з’являються сльози.

Вас чекали. Попри російську брехню, попри невідомість і довгі дні тривоги — чекали й вірили.
За вас молилися. За вас боролися. На вас сподівалися.

🇺🇦 Дякуємо кожному, хто дочекався, хто боровся, хто не втратив віри, хто вийшов із прапором, щоб наші захисники побачили: Україна пам’ятає своїх. Україна чекає на своїх. Україна зустрічає своїх.

🇺🇦Дякуємо  воїнам, що вижили!