Весільний обряд “Дівування” міста героя Баштанка Миколаївської області внесли до Національного переліку нематеріальної культурної спадщини України.
Баштанка відома всій Україні і світу тим, як вміло на початку вторгнення її мешканці зуміли організувати оборону міста. Історії героїчного опору Баштанки російсько-фашистським загарбникам стали мемами і легендами. А тепер світ буде знати цей край, як хранителя нематеріальної культурної спадщини України.
Про це повідомляє Міністерство культури та стратегічних комунікацій.
Як зазначає Миколаївський обласний центр народної творчості, дівування — це обрядове деревце (сосна чи вишня) традиційного весілля. Зазвичай його ставлять у коровай на столі перед молодими як символ прощання з юнацтвом та отримання нового статусу — чоловіка і дружини. Розрізають і роздають весільний хліб лише на другий день святкування. Молода з дружкою зрізують ножицями печиво та пригощають насамперед молодь, а потім інших гостей.
Баштанський обряд заключається у створенні підвісної конструкції, на якій розміщене печиво.
За формою баштанське дівування нагадує діжку, може досягати двох метрів заввишки. Форма обрана невипадково — щоб життя молодят було, як повна діжа.
Випікають печиво у формі сердечок, бантиків, кружечків, вісімок, метеликів. Нанизують його на довгі міцні нитки й рядами закріплюють на спеціальній металевій конструкції. Вона складається з одного чи декількох кругів різного діаметру, скріплених між собою стрижнями.
Виготовляють печиво заміжні жінки і традиційно випікають його у четвер. Важливим є нагляд, щоб випічка приготувалася, але не підгоріла – щоб життя в молодят було щасливим.
В різних частинах регіону технологія і форма випічки дещо відрізняється.
Також до переліку спадщини додали мосяжні традиції Гуцульщини, повідомляє УП. Йдеться про вид художньої обробки металів та виготовлення декоративних виробів. Перші відомості про мосяжництво пов’язують з розвитком Трипільської культури на території України, але найбільшого розвитку ремесло досягло вже в гуцульських традиціях.
Найпоширенішими виробами мосяжництва були: прикраси до збруї, табівок, топірців, чепраги, хрещики, пряжки, оздоблення путильських люльок.
