“Я ще не плакав ні на одному похороні”

Не дитяча робота, не дитячі переживання 13-річного музиканта на церемоніях прощання із загиблими Воїнами.

Робота у військових на фронті, робота в тилу

Хлопець по-дорослому сприймає свій внесок, як працю. З пошаною ставиться до роботи Захисника і намагається бути корисним в тилу.

“Вони ж полягли за нас на фронті. Хочеться віддати їм шану тут.”

Юний музикант розповідає, що буває важко, коли знав людину особисто. Втім, на похороні намагається думати за те, щоб “зробити все як має бути, а не так, щоб відчепилися”.

Вже біля двох років хлопець бере участь у похоронних процесіях, проте його мрія – стати трактористом.

У дворі стоїть два трактори. Хочеться піти вчитись на тракториста і їздити на великих тракторах, каже він.

Хочу цього року закінчити музичну школу, але як треба буде грати похорон, я зможу приходити і грати, але в музичну школу я більше не хочу ходити.

На жаль в нашому селі такі події трапляються часто, розповідає мама.

Так, це важко. Особливо морально. Ми це [переживання ] відклали “в коробочку” на потім, – поділилась жінка.