Публікація Politico про обмеження доступу Угорщини до конфіденційних обговорень у Євросоюзі радше підсвічує давню проблему, ніж відкриває щось принципово нове. Йдеться не лише про підозри у витоках інформації до Росії, а про поступову ерозію довіри — головного “клею” будь-якого політичного союзу.
За даними джерел, дипломати ЄС уже давно працюють у режимі обережності, коли справа доходить до Угорщина. Якщо раніше це виглядало як кулуарні перестороги, то тепер перетворюється на неформальну практику: важливі питання дедалі частіше обговорюють у вузьких групах, оминаючи повний склад із 27 країн. Це означає, що єдність, яку Брюссель демонструє назовні, всередині стає дедалі більш умовною.
Значна частина європейської дипломатії нині перемістилася у вузькі формати — E3, E4, E7, E8, а також регіональні об’єднання на кшталт Веймарського трикутника, NB8 чи JEF.
Цифри в назвах позначають кількість учасників. Веймарський формат об’єднує Францію, Німеччину та Польщу, NB8 — країни Північної Європи й Балтії, тоді як JEF включає десять північноєвропейських держав.
Фігура прем’єра Віктор Орбан тут ключова. Його багаторічна політика балансування між ЄС і Москвою давно викликає напруження, але тепер, схоже, мова йде вже не про політичні розбіжності, а про ризики безпеки. Особливо на тлі тверджень, що глава МЗС Петер Сійярто міг передавати інформацію своєму російському колезі Сергію Лаврову.
Це створює парадокс: формально Угорщина залишається повноцінним членом ЄС, але фактично її дедалі частіше виключають із критичних процесів. Така “напівізоляція” вигідна як тим, хто хоче зберегти єдність союзу без відкритого конфлікту, так і самому Орбану — будь-який тиск із Брюсселя він може використати у внутрішній політиці як доказ “зовнішнього втручання”.
Окремий вимір проблеми — час. ЄС свідомо уникає різких кроків напередодні виборів, щоб не вплинути на їхній результат. Але це лише відкладає рішення. Якщо Орбан збереже владу, Брюсселю доведеться або формалізувати обмеження для Будапешта, або змиритися з новою реальністю: союзом, де не всі члени мають однаковий рівень довіри.
У підсумку, ситуація навколо Угорщини показує головну слабкість ЄС — складність реагування на внутрішні виклики, коли політичні принципи стикаються з прагматикою. І поки ця дилема не вирішена, “Європа 27” дедалі більше нагадує клуб за інтересами, де найважливіші розмови ведуться не за великим столом, а в окремих кімнатах.
