Охолодження польсько-українських відносин: причини, ризики, вихід
Після емоційної хвилі солідарності 2022 року польсько-українські відносини увійшли у фазу втоми. Те, що спершу трималося на моральному імпульсі, зараз стикається з буденністю, внутрішньою політикою та зовнішніми впливами. Цей процес природний, але небезпечний, якщо його не усвідомлювати.
Одного разу прем’єр Польщі Дональд Туск запросив письменника і репортера Зємовіта Щерека на приватну розмову з бажанням почути його думку, як владнати стосунки поляків і українців. Згодом Зємовіт Щерек у розмові з українськими журналістами розповів, що саме хвилює поляків у стосунках з українцями та як виправити тренд охолодження.
Він зауважує, що стрес і емоційний підйом допомоги українцям, який відчули поляки після початку російсько-білоруської агресії, не міг тривати вічно, і це треба було передбачити. Неодмінно мала прийти втома та охолодження. І на цьому благодатному для російських терористів ґрунті, очікувано, Росія почала працювати на підбурювання і розбрат.
“Так само, як існують антикризові штаби на випадок землетрусів чи тайфунів, повинні бути антикризові штаби і на випадок передбачуваних — бо це справді можна було передбачити — суспільних реакцій”, — наголосив Щерек.
З інтерв’ю повністю можна ознайомитися тут.
Переселенці: шок від багатонаціональності
Польське суспільство історично жило в умовах моноетнічності. Масова поява українців у польських містах стала культурним і соціальним зсувом, до якого держава й суспільство не були готові. Спочатку домінувала солідарність, згодом — перевтома й роздратування, які почали використовувати політики та медіа.
“Тобто поляки не звикли до того, щоб на вулицях польських міст говорили інакше, ніж польською. Просто ми були мононаціональним, моноетнічним народом, а тепер раптом наші міста стали багатоетнічними. Це для поляків щось нове. Але не варто було очікувати, що це не матиме якогось відгуку”, — зазначив він.
Футбольні вболівальники як середовище радикалізації
Футбольні фанатські угруповання в Польщі стали однією з точок концентрації агресивних наративів. Саме у цьому середовищі найшвидше поширюються ксенофобські гасла, антиукраїнські провокації та мова ворожнечі. Це не позиція більшості поляків, але ця меншість дуже голосна й добре помітна.
Вболівальники часто опиняються у полі впливу російських інформаційних операцій, адже націоналістичні та шовіністичні середовища є зручним інструментом для дестабілізації суспільств і розпалювання ворожнечі.
Позиція щодо націоналістів
Націоналізм — як польський, так і український — подається як стратегічна загроза діалогу. Він не створює, а руйнує. Радикальні середовища по обидва боки працюють не на примирення, а на ескалацію конфліктів, часто — свідомо або несвідомо — в інтересах Росії.
“Наша історія, по-перше, справді має етапи, коли ми конфліктували, коли ми робили одне одному не дуже приємні речі. Є питання убивств українських націоналістів на Волині. Є також історія польських переслідувань українців у Другій Речі Посполитій. Загалом, очевидно, що є певні болючі моменти. Важко було б за тисячу років сусідства жодного разу не вступити в конфлікт”, — зауважив Зємовіт Щерек.
За словами письменника, “більшу частину цього часу, попри все, ми мирно співіснували — і можемо робити це й надалі”.
Окремо Щерек звертає увагу на пряму загрозу Польщі у випадку потрапляння України під вплив росії.
“Більше того — Україна воює. Україна зараз є однією з найсильніших країн Європи, можливо, навіть найсильнішою у Центральній Європі. Це країна, яка стримує Росію. Це країна, яка фактично гарантує зараз мир у всій Східній Європі, для всього східного флангу НАТО.
Як кажуть, Україна — це найсильніший член НАТО, якого немає в НАТО.
Тож у цій ситуації підважувати польсько-український союз — це, без сумніву, глупо. І це просто на руку Москві”, — переконаний він.
Звідки береться антиукраїнська хвиля
Антиукраїнські наративи не виникли з нуля. Вони є результатом психологічного виснаження суспільства та зовнішнього втручання, яке свідомо експлуатує історичні травми й побутові страхи.
“Поява антиукраїнських наративів — це наслідок двох речей: по-перше, вичерпання ентузіазму, по-друге — і, можливо, найважливіше — вразливості до російських наративів, які використовують те, що поляків справді болить: тобто питання Волині, а також більш егоїстичні речі на кшталт міфів про те, що українці займають місця поляків у чергах до лікарень”, — підсумував Зємовіт Щерек.
Водночас письменник закликає українців також висловлювати підтримку полякам та виказувати бажання згуртованості перед спільною загрозою рашизму.
“І все ж ми маємо пам’ятати, що якщо ми хочемо примиритися з українцями, то українці також повинні робити певні жести симпатії щодо тих людей, щодо тих поляків, які й далі підтримують Україну. Бо що ж, навіть я сам — я справді маю багато симпатії до України — але коли бачу лише й виключно критику, це мене також втомлює”, — зазначив він.
Слабкі польсько-українські відносини — це прямий виграш для Росії. Соціальна втома, фанатський радикалізм та націоналістичні міфи працюють на одну мету — роз’єднання сусідів. Єдине раціональне рішення — зберігати союз, попри важку історію та нинішні емоції, бо стратегічно в обох народів немає іншого вигідного варіанту, крім співпраці.
