Поки ми звикаємо до нових типів зброї, у природі тим часом накопичуються речі, про які ще вчора ніхто й не думав. Еколог «Української природоохоронної групи» Олексій Василюк звернув увагу на проблему, що тільки-но починає виглядати з-за горизонту — але вже виглядає як довгостроковий головний біль. Про це пише Еспресо.

На українських полях лежать тисячі кілометрів оптоволоконних кабелів від дронів. Вони просто розкидані по ландшафту, мов сітки після шторму. Поки кабелі цілі — їх ще можна зібрати.

За словами Василюка, це абсолютно нова і досі не досліджена проблема. Кабелі зараз лежать на поверхні, створюючи заплутану «павутину», в якій уже можуть застрягати тварини та навіть люди. І це ще «легкий рівень складності». Справжня біда почнеться тоді, коли оптоволокно почне руйнуватися під сонцем.

Зловісні картини воєнного Серебрянського лісу оповитого павутиною оптоволокна (відео)

Через кілька років матеріал почне кришитися на мікроскопічні скляні голки. І ці голки — не те, що можна вимести віником. Вони опиняться в траві, у ґрунті, у шлунках тварин, що просто пасуться. Це забруднення, яке залишиться фактично назавжди. Екосистема таке «скляне сміття» не переробляє. І не навчиться.

“Ці голки будуть усюди як у траві, так і в ґрунті. Тварини їх ковтатимуть разом з травою. Це буде вічне забруднення, яке неможливо прибрати”,  – каже дослідник.

Є, як каже Василюк, один маленький плюс — але з категорії «встигнути, поки не пізно». Якщо війна закінчиться найближчим часом, кабелі залишатимуться достатньо міцними, їх можна буде фізично зібрати та утилізувати. Просто змотати, як шнур на барабан. Але варто дати цій історії ще 5–10 років — і ми отримаємо проблему, яку прибрати буде нереально.

Як виявилось, оптоволоконні «хвости» дронів — це не дрібниця, яку можна залишити «на потім». Це майбутні тонни невидимих скляних голок, і час працює проти нас.