Дивна економіка воєнного часу: військові платять за розбиті хати, а власники рахують прибуток із руїн.
Віктор Уколов дуже влучно нагадує — совість не індексується навіть під час війни.
Про дивну ситуацію, коли люди утікають із домівок через навалу рашистів, але в той же час здають ці домівки, (часто вбиті майже повністю, без опалення і елементарних умов) тим же захисникам, які ціною власного життя, ціною власних сімей і покинутих дітей, стримують просування російських загарбників і вбивають окупантів.
Насправді, залежить від людини: дехто здає житло лише за комунальні. Але є багато інших. Ситуація і справді дивна, м’яко кажучи: військові, які пішли з цивільного життя на війну, бо інакше не могли – оплачують немалі гроші щомісяця на запчастини до дронів, на реби і т.і. (це попри збори), військові – не за професією, а військові – по совісті, оплачують проживання у розбитих хатах, бо вони там працюють, вони мусять саме там воювати.
Уже не вперше чую скарги військових, що вартість оренди житла у прифронтових містах є значно вищою, ніж у тилу. Водночас від друзів біля ЛБЗ неодноразово чув, що раніше житло військовим віддавали безкоштовно, або за комунальні.
Так що змінилося – фронт відступив у райони, де мешкає значно більше жлобів? Чи це взагалі нормально наживатися на тих, хто тебе захищає, ризикуючи власним життям?
Я вже писав, що в нашій квартирі у Львові у 2022 році майже півроку безкоштовно жила біженка з Сіверськодонецька. Нам навіть на думку не спадало брати з неї гроші за оренду житла, хоч львівська квартира в історичному центрі і гроші ми мали б чималі.
Чи не прийшов час законодавчо врегулювати це питання – надання військовим безкоштовно приватного житла в умовах воєнного стану за умови оплати комунальних? Знаю, що приблизно така норма існує в законі про правовий режим воєнного стану, але потрібно внести і відповідальність за відмову надавати житло військовим, коли є така можливість.
Інакше виходить по-ідіотськи: одні збирають гроші, відриваючи їх від своїх сімейних бюджетів, щоб допомогти оборонцям, а інші стрижуть з них тисячі гривень.
Водночас, в умовах воєнного стану вважаю гостро необхідним заборонити підвищення цін магазинам в містах, де розташовані великі групи військових з наближенням фронту. Рітейл може заробляти на обсягах продажів, а зростання цін для тих, хто нас захищає, є безумовно аморальним і допомагає ворогу, забираючи додаткові гроші військових.
Хватить жерти, не можете/ не хочете служити, то хоча б ЗАШИЙТЕ СОБІ КИШЕНІ!
P.S. На фото будинок у Покровську, тепер уже добряче зруйнованому місті, де власники квартир також заробляли на оренді житла від військових.
P.P.S.
Alla Oleynik Закон про правовий режим воєнного стану. Стаття 8, п.17:
«встановлювати для фізичних і юридичних осіб військово-квартирну повинність з розквартирування військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу правоохоронних органів, особового складу сил цивільного захисту, евакуйованого населення та розміщення військових частин, підрозділів і установ у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.»
