Що означає бути капеланом на війні, яка його місія? Як залишатися людиною, коли поруч — смерть? Про силу віри, про ставлення до ворога і про братів, яких війна об’єднала навіть після загибелі, розповів керівник Служби військового капеланства ГУР МО України, отець Костянтин Холодов.
Джерело: ГУР МО України.
Найбільше я відчув Божу присутність там, де є найбільша небезпека: і на Майдані, і на Донбасі, і під Києвом, – підполковник капеланської служби Костянтин Холодов.
В інтерв’ю для YouTube-канал у Православної Церкви України керівник Служби військового капеланства ГУР МО України отець Костянтин Холодов розповів про основні завдання капеланського служіння, моральні виклики війни та важливість збереження пам’яті про полеглих побратимів.
За словами отця Костянтина, гасло Служби військового капеланства ГУР — “На сторожі людяності” — відображає ключове завдання капелана.
“Основна функція капелана — робити все, щоб солдат, офіцер, захисник не втратив головного — образу Божого. Дуже легко на війні озвіріти від ненависті, болю чи страху. І присутність капелана має цьому запобігати — не лише присутність, а й робота”, — сказав отець Костянтин.
Капелан також розповів про власні моральні відчуття щодо агресора.
“Я християнин, я військовий священник, і в мене немає любові до мого ворога. Тому що мій ворог — це путін, мій ворог — це ті солдати, які виконують його накази, це мої вороги, це мої одвічні вороги. Як я можу його полюбити, коли він приходить, щоби вбити, пограбувати і знищити тебе?” — пояснив він.
Отець Костянтин поділився спогадами про героїчні долі двох братів — Валерія та Романа Чибінєєвих. Уродженці Бердянська, вони рано втратили батьків і виросли в дитячому будинку.
Старший — Герой України Валерій Чибінєєв, снайпер спецпідрозділу ГУР, — загинув під Києвом 3 березня 2022 року, у свій день народження; молодший брат Роман загинув у Приазов’ї у 2019 році.
“Але молодшого брата, Романа, Валерій не поховав: він його кремував і передав на зберігання своїм друзям, сказавши: “Коли я загину, поховайте нас разом”. Це був початок березня. Я його хоронив на Нивках, на Берковецькому кладовищі під розриви снарядів, які падали неподалік, тому що москаль стояв зі Стоянки, насипав по Нивках… В домовині лежить Валерій. В нього в руках урна з його братом. Цей похорон я ніколи не забуду”, — згадує капелан.
