2 березня 2022 року. Тисячі беззбройних мешканців Енергодара вийшли назустріч колоні рашистів, коли їх кинув Зеленський

2 березня 2022 року, м. Енергодар, Запорізька область. Близько 100 одиниць військової техніки заходить у місто.

Тисячі мешканців вийшли на в’їзд до міста утворивши живий щит та заблокувавши дорогу вантажівками, сміттєвозами та мішками з піском. Місто ще не знало, скільки триватиме цей бій.

Мер Енергодара Дмитро Орлов заявляв, що про початок повномасштабного вторгнення дізнався зі ЗМІ, як і багато інших українців, і що місцева влада не отримала перед цим жодних чітких повідомлень чи розпоряджень напередодні. За його словами, ні він, ні міські служби не мали можливості підготуватися заздалегідь.

5 березня повідомлять: Евакуація людей з Енергодару наразі неможлива через відсутність безпечного гуманітарного коридору. Вулиці міста патрулюватимуть місцеві мешканці.

1. Енергодар і ЗАЕС залишилися без повноцінного військового прикриття.
Це факт. До початку активних боїв навколо міста не було розгорнуто угруповання ЗСУ з важким озброєнням, здатного зупинити механізовані колони РФ.

2. Місто кілька днів захищали цивільні.
З 28 лютого по 2 березня тисячі мешканців Енергодара виходили на блокпости, перекривали дороги, будували барикади, ставали «живим щитом». Це добре задокументовано.

3. Оборону на рівні міста координував заступник мера Іван Самойдюк.
Він був однією з ключових фігур цивільного спротиву, пізніше був викрадений окупантами й провів близько року в полоні, зокрема в ізоляції.

4. На території ЗАЕС перебували нацгвардійці в/ч 3042.
Орієнтовно 150–200 бійців Нацгвардії. Саме вони прийняли єдиний збройний бій під час штурму станції в ніч на 4 березня.

5. Бій був нерівний і завершився захопленням ЗАЕС.
Російські війська застосовували бронетехніку й важке озброєння.
Загинули українські нацгвардійці, залишились і поранені. Захоплення станції — близько 5-ї ранку 4 березня.