Добре пам’ятаю той день. До вторгнення залишався місяць.

Перед печерним судом зібралися десятки тисяч людей але не всі зі щирими намірами.

Тоді не знав, що чувак на фото – нещодавно звільнений по УДО мент-вбивця, який зі спільником до смерті забив ногами курсанта. Тоді це був просто провокатор, який після затримання громадськими активістами благав відпустити його в обмін на інформацію про тих, хто його найняв.

Таємниця Полішинеля. Всі і так знали, на кого воно працювало.

Все ж таки офігітєльна річ наш з Вами Ідентиграф. Добре, що тоді, коли Ви всі допомагали нам збирати кошти для нього, Худєцькій було не до нас. Бо з її чорним ротом ще невідомо скільки б сил ми витратили відбиваючись, щоб досягнути своєї мети – створити систему розпізнавання покидьків.

Як би там не було – нам своє робити. Собаки хай гавкають.