Їй було сімнадцять, коли вона стала зв’язковою УПА. Юна, вродлива українка, яка могла будувати власне життя. Натомість вона обрала служіння Україні. За це радянська влада назвала її «особливо небезпечною злочинницею», засудила до таборів і заслання. Молодість Катерини минула в Абезі, Інті та на спецпоселенні. Додому вона змогла повернутися лише через чотирнадцять років.

Вона не зламалася. Писала вірші, збирала народні пісні, працювала в «Меморіалі», Народному Русі, «Союзі українок», Братстві ОУН–УПА. Її реабілітували лише після відновлення незалежності України — у 1991 році.

Її провиною була любов до України. Вироком — радянські табори.

І це лише одне ім’я.

Коли під час очищення України від колоніальної спадщини запитують: «Що вам зробив Пушкін?», чомусь не хочуть говорити про Катерину Куйбіду, Василя Стуса, Олену Телігу, Олега Ольжича, Миколу Куліша, Леся Курбаса, Миколу Зерова, Валер’яна Підмогильного, Євгена Плужника, Михайля Семенка, Григорія Епіка, Валер’яна Поліщука, Мирослава Ірчана, Миколу Хвильового та сотні інших українських поетів, письменників, режисерів, художників, філософів і науковців, яких радянська імперія розстріляла, закатувала, заморила в таборах або довела до самогубства.

Не хочуть відповідати й на інше запитання: що ці люди зробили радянській владі, що вона так люто їх винищувала?

Відповідь давно відома. Вони любили Україну, говорили українською, писали українською, творили українську культуру і не погоджувалися зректися своєї Батьківщини.

Саме тому Москва воювала не лише з армією. Вона воювала з українською пам’яттю, мовою, літературою, піснею й самою українською ідентичністю. І ця війна почалася не у 2014-му і не у 2022-му.

Джерело відео: загатабенд. Канал публікує пісні на вірші поетів 20х-30х ХХ ст, які постраждали від дій радянської влади та інших окупантів. Щоб ніхто не зміг спитати: “што вам сдєлал пушкін?”