Лист від Володимира Балуха Президенту України

Шановний пане Президент України!

Мені випала честь бути одним із тих, за визволення кого із московського полону зараз бореться Україна. Практика терору, яку неодмінно використовують правителі 1/7 частини суші планети Земля, як виявляється, є найживучушою з усіх політичних “традицій”, незалежно від кольору прапору над кремлем…

Та понад усе я волів би вберегти Україну від скочування до “дзеркальної” відповіді на дії агресора! Зла на благо не буває!

Знова розбудовуючи свою державність, Україна, на мій погляд, має взяти в майбутнє кращі зразки українського козацького лицарства, традиційної християнської людяності та неодмінної селянської наполегливості.

Буду відвертим – я не голосував за Вас в травні 2014 року, хоч, так сталося, що ми із Вами скористалися виборчим правом на одній ділянці в Києві. Але із повагою визнаю, що наполеглива боротьба за долю громадян України, що потрапили до лап непритомного заклятого “брата”, робить Вам неабияку честь.

Свого часу один російський поет написав: “… нам не дано предугадать чем дело наше отзовется…”

Я впевнений, що Україна відстоїть своє право жити і господарювати на Богом даними нам землях Криму і Донбасу набагато швидше, ніж на це сподівається кремлівська кліка, і факту взяття ними в заручники громадян іншої держави ще належить відіграти в цьому не останню роль.

Показово, що 12 червня, – день, на (я)кий кремль нещодавна призначив “день расії”, коли ввечорі в Сімферополі гримав китайський салют, з вікон СІЗО дружньо лунало “Слава Україні” і непоодинокі арестанти співали Український Гімн… Це щіра правда з вуст очевидця подій, яким я мимоволі став і не розчув при цьому жодного схвального вигуку на честь “винуватиці торжества”…

В першій половині минулого століття людство вже отримало урок, коли нерішучість одних країн, відстороненість других та злочинна алчність третіх призвели до великих потрясінь не лише в Старому Світі, але й далеко за його межами. Україну ж тоді вчергове впрягли в ярмо ворожого господарювання…

Щиро сподіваюсь, що гіркий досвід історії таки згуртує цівілізований Світ та додасть рішучості і солідарності діям керівництва його країн, аби не заходити на чергове коло кривавих бань, а зупинити розперезавшогося агресора, хай навіть зазнавши при цьому тимчасових фінансових втрат і деяких бізнесових незручностей.

З місця, де знаходжусь зараз я, важко об’єктивно оцінювати повноту і ефективність дій Держави в напрямку протидії впливу кремлівської пропаганди на ставлення до її політики громадянами і урядами інших країн світу, але те. ЩО україна не пасе задніх в цій справі, надає певного оптимізму і віри,, що зруйновані долі і занедбані родиниполітично ув’язнених агресором громадян України не є марними і не залишаться осторонь цього процесу.

З нами Правда!
З нами Доля!
І Воля святая!..
Слава Україні!

З повагою, Балух В.І.
22.06.2018