“Загрузка обіду чепухи трьохкольоровї проізошла. Шоби потом ця мразота не обіжалась, що воно, бл, не свіже, прострочене, валялось, бл, в болоті… Все сіженьке. Поїде зараз до хлопців, які будуть робити їм “вогник, вогник, жарко, жарко”.
Щонайменше 5 людей поранено внаслідок обстрілів прифронтової Костянтинівки. Увечері 09 лютого 2025 року терористичні війська рф завдали 7 авіаударів по місту.
23 числа на мій пункт управління командувачу Сил оборони України не заходила жодна інформація від будь-якої посадової особи, що завтра відбудеться війна.
– Ні від ГУР, ні від Міноборони, ні від кого?
– Ні від кого. Я – командувач Силами оборони України. Я не отримую письмову інформацію, що завтра буде війна. І на моєму пункті управління під вечір, десь 22 година, мій начальник розвідки, полковник, отримує інформацію від друзів неофіційним шляхом.
Йому її пересилає друг на відповідний месенджер. Це розмова двох російських солдатів, і вони між собою обговорюють, що о 6 годині ранку 24 лютого їхній російський безпілотник буде над російською колоною на території Сумської області.
…
Я знімаю слухавку і знову кажу 7 командувачам, що, на моє переконання, о 4 годині ранку 24 числа РФ розпочне широкомасштабне вторгнення.
Я ще раз кажу: для того, щоб своєчасно розгорнути сили оборони, необхідний час в ретроспективі за декілька місяців до цього. А те, що відбувалося в ті стислі терміни, це було внаслідок, по-перше, ініціативи, самостійних рішень головнокомандувача ЗСУ генерала Залужного, мене як командувача Силами оборони України, інших командувачів, які проявляли цю ініціативу.
В ту ніч 23-го я прийняв рішення на постановку морських мін в акваторії Чорного моря вздовж узбережжя Миколаївської й Одеської областей. Без всяких рішень про застосування, без правового режиму воєнного стану. Українські військові кораблі в ніч з 23 на 24 вийшли в акваторію моря і поставили ці мінні поля.
Вся ця історія почалася з напівтемного підземного пішохідного переходу в одному зі столичних спальних районів, де знайомий одного з авторів статті випадково побачив на стіні доволі дивне графіті з адресою нікому не відомого телеграм-каналу. Вочевидь, він виявився доволі допитливою людиною, тому що вирішив перейти за цією адресою. І не помилився.
Поліцeйські Рівненщини провели рейди щодо дотримання зaконності житeлями населених пунктів, повідомляє «Район.Сарни» з посиланням на пресслужбу поліції Рівненщини.
Мова піде про Стале Село, що на Рівненщині біля кордону з російською білорусією.
Нещодавно про візит туди на тлі небезпечних для оборони Держави подій із нападом на блокпости військових повідомляв Директор Центру “Миротворець” Роман Зайцев.
Про результати читайте за посиланням.
Через важкі моральні травми від пережитого, часто жінки відмовляються про це свідчити і навіть згадувати, відтак неможливо навіть встановити кількість випадків, можна лише припускати масштаби російського звірства.
Відео – за посиланням.
Робота у військових на фронті, робота в тилу
Хлопець по-дорослому сприймає свій внесок, як працю. З пошаною ставиться до роботи Захисника і намагається бути корисним в тилу.
“Вони ж полягли за нас на фронті. Хочеться віддати їм шану тут.”
Юний музикант розповідає, що буває важко, коли знав людину особисто. Втім, на похороні намагається думати за те, щоб “зробити все як має бути, а не так, щоб відчепилися”.
Вже біля двох років хлопець бере участь у похоронних процесіях, проте його мрія – стати трактористом.
За свідченнями джерел, під час знищення польськими військовими цього села було убито та закатовано від 800 до 1240 українців.
Серед них більшість становили жінки та діти. Загиблі перед смертю зазнали нещадних знущань і тортур. Велика кількість жертв у Сагрині пояснюється тим, що у селі кожен день увечері збиралося багато людей із сусідніх сіл, щоб заночувати під захистом української поліції та місцевої самооборони, які дислокувалися в Сагрині.
🤥 Слово “експертам”.
Медики на фронті – це окрема професія і особливе призначення.
Це Медик, який не скаржиться на невідповідну заробітну плану, який не називає суму за свої послуги, а просто ризикуючи власним життям, в умовах постійного стресу і понад людські сили, витягує з лап смерті українського Воїна – це Фронтовий Медик.
Служба безпеки запобігла теракту, який російські спецслужби готували у Хмельницькому.
За результатами спецоперації затримано 32-річного наркозалежного з обласного центру, який планував закласти вибухівку біля пунктів базування Сил оборони на території міста.
Йому загрожує довічне позбавлення волі з конфіскацією майна
Відповідне завдання він дистанційно отримав від свого куратора з рф на початку цього року.
СБУ спрацювала на випередження і затримала агента коли він проводив дорозвідку поблизу військового об’єкта, де окупанти планували теракт.
💬 «Я думала по-другому, а теперь знаю, что это неправда. Россияне, действительно, хотят нас убить», – так каже росіянка, яка вижила після авіаудару російських пілотів по інтернату в Суджі.
До 15 років ув’язнення засуджено трьох жителів Буковини за диверсії на залізниці. Завдані збитки «Укрзалізниці» сягають майже 1 млн грн. Відповідно до рішення суду цю суму молодики мають відшкодувати.
У вересні 2024 року троє молодиків віком від 18 до 21 року, шукаючи легкий заробіток, погодилися підпалювати релейні шафи на залізниці.
Перший підпал здійснили двоє братів – вони облили бензином і підпалили релейну шафу на залізничній станції в Чернівецькій області.
Другий підпал здійснили утрьох, разом із 18-річним знайомим.
Мешканку Кривого Рогу засуджено до 9 років ув’язнення за розголошення розташування підрозділів Нацгвардії України. Зрадницю викрито у квітні 2023 року.
Засуджена використовуючи власний акаунт у забороненій соцмережі, поширювала відомості військового характеру. Зокрема, вона розмістила інформацію про місце розташування особового складу підрозділу Національної гвардії України.
Окрім того, у своїх дописах вона відкрито підтримувала російських військових, а в коментарях вихваляла президента рф.
Джерело: Печера Дракона.
І знаєте, що цікаво? Отаке в нашій історії повторюється дуже давно.
Згадаймо, як за Дорошенка маси невдоволених тікали від гетьмана до кошового Сірка. Результат – Сірко посмакував Сибіром, чимало його прибічників теж погано закінчили.
А скільки обурених було за гетьмана Мазепи? Варто Мазепі було укласти угоду зі шведами – обурені натовпами побігли до царя Петра. Коли потім Петро кидав полковників Полуботка, Апостола та інших до Петропавлівської фортеці – вони сильно лікті гризли. Але пізно було.
Далі – за посиланням.
