“Вон телек стоит, причем он неповрежденный! Только туда не попадешь! Бл*, у них квартиры-то немаленькие, бл*ть, такие! Просторные! Кроватку, наверное, заберу себе! Пизд*тая!”
«Певний час ще було маленьке віконечко, звідти я ще міг кошмарити росіян. Поклав як мінімум шістьох. Вони постійно кричали, щоб я здавався» – сміється Владислав
Україна, коли туди приходить русскій мір з російсько-фашистськими загарбниками.
Важко зрозуміти, як це все може відбуватись просто в Україні, куди увірвались російські фашисти. Важко осягнути, як після цих випробувань можна вижити. А Олексій ще зберіг почуття гумору і позитив.
Найважчим у полоні зі слів прикордонника були не нелюдські тортури, не голод і не болючі рани, найважчим було очікування. Важко було віднаходити в собі терпіння, підтримувати побратимів, які вже втратили надію і життєву силу терпіти моральні і фізичні катування москвинських нелюдів.
Волинський Фаберже обійшов закони фізики і зміг декорувати поверхню порожнього яйця металом і камінням, які важчі шкарлупи. Однак вона не тріскає. Також Анатолій винайшов унікальний спосіб, як яєчну шкарлупу розтягнути в 11 разів. Витягується яєчна шкарлупа мінімум пів року. Тягнеться по долі міліметра. Ця методика теж може претендувати на рекорд.
“В одне з бомбосховищ на «Азовсталі» був приліт. Тут ховалися в основному цивільні: жінки та діти. Від потужного удару пробило бункер — завалило 75 людей… Вони задихнулися в цій пастці.”
Під час розвідки бійці знайшли за допомогою дрона пораненого побратима. Він лежав один в полі, безпорадний і знесилений. Евакуація була неможливою, ворог дуже близько.
Серед них є вбиті російські вояки, а також, можливо, українські бійці. Деякі тіла пролежали в районі Андріївки, Кліщіївки, Курдюмівки понад рік.
Те, що не можемо і не маємо права забувати. Картини мирних міст, де щойно панував страх і смерть, яку принесли дикуни, нелюди і виродки. Повітря, яке ще тхне русскім духом, де кожне посічене вибухами деревце кричить, де ще лежать свіжі тіла закатованих і вбитих українців. Це не путін, це конкретні росіяни, які з насолодою вбивають нас.
А якось приніс із вулиці дощового черв’яка. Замотав у ганчірку, поклав у зливний бачок і забув на тиждень. Дістаю, а там уже був їх цілий виводок. Так я отримав перший білок за довгий час. З’їв усіх. Шоколад не їв після полону з таким задоволенням, як тоді дощових черв’яків.
“Чорноморська битва довела, що українська мужність і західна зброя є виграшною комбінацією. Це має спонукати західних лідерів припинити коливатися і нарешті надати Україні інструменти, необхідні для перемоги у війні”, – наполягає Дікінсон.
Він повз. Три дні та дві ночі.
Ділянку лише в 12 метрів між ворожими позиціями він проповзав години чотири, адже намагався не видати себе жодним рухом, щоб не бути поміченим і щоб не зреагували прилади.
Бійці розповідають:
“В любому випадку його чекала там смерть. Якщо підари заходять на наші позиції, то наших солдат вони не беруть в полон. Вони просто їх розстрілюють і потім уходять. Було так, що, можливо наша артилерія врятує його. Біля нього наші снаряди і міни падали, підари помирали, а він живий лишився.”
Далі ще більше. Коли стало зрозуміло, що підійти до Фіна неможливо і єдиний його шанс на порятунок – це пройти мінним полем до своїх, він і це здолав.
Від 13 до 17 березня Марусика тримали в холодному металевому вагончику – пораненого, зі зв’язаними руками й мішком на голові. Не давали ні їсти, ні пити, не виводили в туалет. Допитували про співпрацю з ЗСУ, катували. Стріляли над головою, били.
