Служба зовнішньої розвідки України передала Українському інституту національної пам’яті архівні матеріали радянських спецслужб, які стосуються польсько-українського протистояння на західноукраїнських землях. Документи планують оцифрувати та найближчим часом зробити доступними онлайн.

Про це 8 вересня повідомив голова УІНП Олександр Алфьоров під час презентації нової бази даних про жертв польсько-українського конфлікту 1939–1947 років, пише Радіо Свобода.

За словами Алфьорова, частина переданих матеріалів описує діяльність радянської агентури, зокрема спроби проникнення в польське підпілля, переодягання агентів у поляків або бійців УПА для проведення спецоперацій, поширення дезінформації та провокування відповідних каральних акцій.

«Нам цікаві ці документи тим, що це, по суті, розвідка КДБ, тодішнє – НКВД. У документах ідеться про те, як агенти НКВД під виглядом поляків чи УПА вбивають цивільне населення», – розповів Алфьоров.

Він зазначив, що радянські спецслужби, ймовірно, намагалися посилювати ворожнечу між сторонами за допомогою агентурних операцій і неправдивих повідомлень.

«Це, наприклад, агентурні пошуки про польське підпілля, для того, щоб туди набирати агентів і через це польське підпілля маніпулювати, граючи на емоційних зривах. Наприклад, звинувачувати когось і таким чином підбурювати польське підпілля неправдивою інформацією до акції відплати, як це називалося», – сказав голова УІНП.

Серед переданих матеріалів є й звіт про діяльність агентів НКВД, які діяли під виглядом бійців Української повстанської армії. Як розповів Алфьоров, у документі йдеться про надзвичайну жорстокість таких операцій.

«Є в цих документах цікавий звіт, що пишуть про те, що переодягнуті агенти НКВД, переодягнуті у так званих «упівців», що вони настільки вчиняли величезні звірства, що навіть у Москві сказали, що такі звірства не можна вчиняти над цим населенням. Що це надто жорстоко», – розповів він.

Водночас в УІНП наголошують: сам факт існування радянського документа ще не є доказом того, що описані в ньому події відбувалися саме так. Архівні свідчення потребують критичного аналізу та зіставлення з іншими джерелами.

В УІНП наголошують на необхідності спільного опрацювання цих документів українськими та польськими дослідниками.

«Ми закликаємо колег, незалежних дослідників, установи та польські університети долучитися до цієї справи. На жаль, ми не можемо фінансувати цю роботу за кордоном, але намагаємося зробити її спільною. І ще раз акцентую: база не є фільтрованою. Побачивши її, ви зрозумієте, що в ній є дуже складні моменти та злочини, які вчиняли українці. Є злочини, які вчиняли поляки. Є злочини, які вчиняли німці та совєти», – наголосив історик.

Нова база містить понад 2700 подій

Передача архівів відбулася під час презентації історико-географічної бази УІНП «Жертви польсько-українського конфлікту 1939–1947 років».

Наразі в електронній системі зібрано понад 2700 оцифрованих подій. У 2027 році розробники планують збільшити їхню кількість приблизно до 5000.

База працює за географічним принципом: користувачі можуть шукати інформацію про окремі населені пункти та події, що відбувалися там у період польсько-українського конфлікту.

«Ця база створює легку логістику для будь-якого історика, дослідника чи людини з цих країн, для дослідження свого населеного пункту, що ж там сталося в ці роки (1939–1947 – ред.) і з ким», – сказав Алфьоров.

Волинська трагедія є однією з найбільш суперечливих і трагічних сторінок спільної історії України та Польщі. Масові вбивства та насильство 1942–1944 років мають різні оцінки в українській і польській історіографії, зокрема щодо причин, перебігу та відповідальності сторін.