«З людьми — швах. Викопали суперукріплення в районі Гуляйполя — усе дісталося ворогу. Усі ці мільйони допомагали противнику.
Пам’ятаєте критику, що на укріпленнях украли багато грошей? Зрештою все виявилося побудованим на 99 відсотків: супермега-ВОПи та цілі укріпрайони. Ми їм так добре все вирили, ми для них попрацювали.
Проблема в іншому: утримувати такі великі об’єкти було нікому.
Щоб зайняти один взводний опорний пункт, потрібно щонайменше 15 бійців, а в мене туди могли зайти двоє — з людьми повний швах».
Офіцер ЗСУ Дмитро Глущенко заявив, що проблема фортифікацій під Гуляйполем полягала не стільки в їхньому будівництві, скільки у нестачі людей для їхнього утримання. За його словами, значна частина укріплень була фактично готова, однак через дефіцит особового складу повноцінно зайняти їх українські військові не могли.
Він зазначив, що для утримання одного взводного опорного пункту потрібно щонайменше 15 військовослужбовців, тоді як на окремі позиції іноді могли зайти лише двоє бійців. У результаті добре облаштовані укріплення не забезпечували належного оборонного ефекту та зрештою могли перейти під контроль противника.
Ключова теза тут доволі проста: фортифікації без достатньої кількості особового складу не здатні повною мірою виконувати своє призначення.
