-Я не помру? – запитує дитина, яку рятує зі зруйнованого росією садочка поліцейський.
У мить, коли Харків прокинувся після сирени — і в той час, як у маленькому садочку було 48 дітей, — ворожий удар розірвав звичний день на шматки.
Один із поліцейських біжить, дитина міцно тримається за нього і з надією запитує: «Я не помру?» Він відповів: «Ні… Ні, не помреш. Зараз ми до мами позвонимо». А вже хвилину потому: «В бомбосховище біжимо, там дуже добре укриття, не хвилюйся».
Маленьке серце переповнюєть якоюсь надто дорослою вдячністю: «Дякую вам… Дуже дякую!».
Почався відлік жахливих хвилин для батьків малечі, доки кожен з них не почув голос своєї дитини і не впевнився, що діти вижили, хоча росіяни не давали їм шансу.
Того дня Харків оминуло велике горе.
