У ковельській лікарні вдруге в Україні після багаторічної перерви провели операцію з пересадки серця.
Як і півтора місяця тому, операцію провели у звичайній районній лікарні у місті Ковель.
Про це йдеться в сюжеті Вікна.Новини, передає Інформаційне агентство Волинські Новини.
Нагадаємо, в грудні у Ковельському МТМО провели першу в Україні за останні 15 років трансплантацію серця. Донором став чоловік, який загинув в аварії. Пацієнта везли з Києва, оскільки донорське серце неможливо було доправити до столиці. 28 січня пацієнта з пересадженим серцем виписали з Інституту серця.
Цього разу донором став 42-річний чоловік. Чоловік, який після смерті врятував вдвох людей, теж колись був військовим. Помер від інсульту. Його дружина, сестра і мама дали згоду на донорство. Їм, кажуть лікарі, навіть не довелося довго розповідати про важливість такого рішення, вони погодилися одразу, бо захотіли, щоб навіть після смерті їхня рідна людина продовжила жити.
Серце пересадив Борис Тодуров, який прибув з командою з Києва та працював разом із ковельськими лікарями.
Цього ж дня у Ковелі трансплантували і нирку. Обидва пацієнти – чоловіки. Зараз вони знаходяться у реанімації.
Святославу – 59. У минулому він водій швидкої. Пережив два інфаркти, останній – на роботі. Тиждень із болем в грудях він іще возив і носив пацієнтів, не підозрювавши, що серце критично вражене. Йому сказали – врятує лише трансплантація. І вже 12 годин у його грудях б’ється здорове серце. Святослав усміхається і просить наступного разу в реанімацію принести йому кави, повідомляє Volyn24.
Дмитрові – 40. Він військовий на пенсії. Вчить діток рукопашного гопака, очолює національно-патріотичний центр «Волинська Січ». Два роки Дмитро був на гемодіалізі, у надії отримати донорський орган об’їзд в Запоріжжя, Київ. Каже, навіть уявити не міг, що так пощастить вдома, у Ковелі. Поряд з Дмитром дружина Іра, вона всю ніч просиділа під операційною – в сльозах, а зараз уже усміхається в реанімації. Нирка працює. Дмитро каже: його найбільші уже реальні плани – подорожувати. Просить наступного разу взяти його з собою на Говерлу.
