В кожному із цих віконець знищеного російсько-терористичними військами Торецька чийсь всесвіт.
На п’ятому поверсі дитяча. Там маленький хлопчик щороку спостерігав за першими сніжинками, що юрбились у нього на підвіконні.
У будинку ліворуч у вікні першого поверху завжди було видно бабусю, яка з ранку до смерканку виглядала свого сина у гості.
А ген там, через квартал, під під’їздом у новій висотці закохані щовечора не могли розпрощатись.
У цьому дворі виросли дітлахи із трьох поколінь сім’ї простих роботяг.
У цих вікнах обговорювали сусідів, сварились за політику і планували відпустки.
Скільки знищених доль…
Так приходить росія . . .
