Джерело: Цензор.НЕТ із посиланням на російське видання “Медіазона”.
У московському 2-му Західному окружному військовому суді 3 вересня прозвучали вироки для чотирьох українських військовополонених.
Підполковник Андрій Антоненко, капітан Андрій Куліш, сержант Олексій Мазуренко та молодший лейтенант Денис Ткаченко отримали від 26 до 28 років ув’язнення.
Вони потрапили в полон у Брянській області у 2023 році.
За версією російського слідства, українські військові нібито займалися диверсіями: мінували залізниці, ЛЕП і нафтосховища, а також розміщували безпілотники біля військового аеродрому “Шайковка”.
Вироки як політичне шоу
Антоненку судді винесли найсуворіший вирок — 28 років, з яких перші п’ять він проведе у в’язниці, а решту — у колонії суворого режиму. До цього додали штраф у 2 мільйони рублів.
Куліш і Мазуренко отримали по 26 років, Ткаченко — 27.
Адвокати заявили, що оскаржуватимуть рішення, проте результат передбачити неважко: російська “Феміда” вже давно працює за сценарієм, а не за законом.
“Це косплей на правосуддя”
Усі четверо військовополонених під час останнього слова наголосили: вони виконували накази командирів, діяли в межах військового обов’язку й ніколи не завдавали шкоди цивільним чи військовим росіянам.
Підполковник Антоненко прямо заявив, що не є терористом і що йому інкримінують вигадані злочини:
“Я не знаю, як складеться подальша моя доля і життя, але в мене таке глибоке особисте відчуття, що все-таки це якийсь косплей на правосуддя більше. Але, можливо, все зміниться надалі, коли відносини двох країн, двох народів нормалізуються”, – заявив український офіцер.
Коли суддя спробував його перебити, Антоненко зачитав рядки Павла Тичини з вірша «Я утверждаюсь». І на питання про зміст відповів просто:
“Про глибоку любов до своєї країни”.
Капітан Куліш підкреслив, що його дії були частиною військової служби та обов’язку перед Україною:
“Було частиною мого військового обов’язку, мого обов’язку як громадянина України й моєї роботи”.
Українські військові навіть у кайданах залишаються вільними, бо їхня сила — у вірності своїй країні
Цей процес — не про тероризм і точно не про справедливість. Це — спроба Росії зробити показову кару, аби зламати українських полонених і показати картинку для власних глядачів.
Але насправді картинка зламалась, вироки звучать як вироки самій російській судовій системі, в якій правосуддя вже давно не живе.
