Джерело: УП.
«Африканський корпус» у Малі: еволюція «Вагнера» і державна відповідальність Росії
Після фактичного згортання діяльності ПВК «Вагнер» та переформатування її структур Росія активізувала свою присутність в Африці. У 2024 році там почав діяти так званий «Африканський корпус» — структура, що формально підпорядковується Міністерству оборони РФ і фактично стала наступником «Вагнера».
Про пише Associated Press із посиланням на десятки цивільних осіб, які втекли від бойових дій.
Найбільша концентрація його діяльності зафіксована в Малі. За даними Associated Press, які базуються на свідченнях десятків цивільних осіб, бойовики «Африканського корпусу» причетні до масових убивств, зґвалтувань, викрадень людей і знищення населених пунктів.
Свідки повідомляють про спалені села, розстріли без попередження, а також випадки нової для Малі практики — вилучення внутрішніх органів у вбитих. Такі самі епізоди раніше фіксувалися в діяльності «Вагнера» на інших театрах воєнних дій.
Від «Вагнера» до «Африканського корпусу»
Ключова відмінність нової структури — її формальний статус. Якщо «Вагнер» юридично існував у «сірій зоні», то «Африканський корпус» прямо пов’язаний з Міністерством оборони Росії. Це означає зміну характеру відповідальності: йдеться вже не про умовну «приватну армію», а про інструмент державної політики.
Після ліквідації Євгена Пригожина у 2023 році Росія розпочала реорганізацію своїх напівлегальних військових сил за кордоном. За оцінками аналітиків, чисельність «Африканського корпусу» становить близько 2000 осіб. До його складу входять не лише громадяни РФ, а й вихідці з Білорусі та африканських країн.
Системні злочини і закриті зони
Отримати незалежну картину подій у Малі майже неможливо. Доступ для журналістів і гуманітарних організацій у віддалені регіони суттєво обмежений. Саме тому реальні масштаби злочинів можуть бути значно більшими за офіційно зафіксовані.
Попри формальне зменшення кількості загиблих цивільних у 2024 році, експерти наголошують: статистика не відображає повної картини через інформаційну блокаду та страх свідків.
Український контекст і «Вагнергейт»
Для України історія «Вагнера» — не абстрактна тема. Частина бойовиків цієї структури причетна до жахливих воєнних злочинів на Донбасі, катувань українських військових та цивільних, а також до знищення українського військово-транспортного літака ІЛ.
Довідка: 14 червня 2014 року, під час війни на сході України, приблизно о 1:00 ночі було збито український Іл-76 неподалік Луганська. Виконавцями були найманці з російської диверсійної групи ПВК «Вагнер». На борту літака перебувало 40 десантників 25-ї окремої Дніпропетровської повітряно-десантної бригади та 9 членів екіпажу. В результаті обстрілу всі вони загинули
У 2020 році українські спецслужби провели багаторічну складну спецоперацію з ідентифікації та затримання цих осіб. Однак операція була зірвана після втручання на найвищому політичному рівні за причетності Володимира Зеленського.
Пізніше цей епізод став відомим як «Вагнергейт». Офіційна влада публічно заперечувала факт існування такої операції, попри наявність численних журналістських розслідувань та документальних підтверджень.
Африка як новий театр тієї самої війни
Дії «Африканського корпусу» демонструють спадковість російської стратегії: використання напівлегальних або формально нових підрозділів для ведення бойових дій без прямої політичної відповідальності.
Фактична ліквідація «Вагнера» не означала відмови Росії від тактики терору проти цивільного населення. Вона означала лише зміну вивіски й підвищення рівня офіційності.
Юридичні експерти наголошують: перехід від «Вагнера» до «Африканського корпусу» створює підстави для прямої відповідальності держави Росія за злочини своїх підконтрольних підрозділів.
