Ті, хто справді не втекли, коли Зеленський їх кинув
1 березня минає чотири роки від дня, що став одночасно трагічним і героїчним: у Бузковому парку загинули кілька десятків тероборонівців, які першими прийняли удар російського вторгнення.
Тоді Херсон ще не знав, скільки триватиме бій за нього, але місто було повне людей, які не чекали наказів і не шукали виправдань. Територіальна оборона складалася з учорашніх цивільних: водіїв, підприємців, айтішників, пенсіонерів. Вони вийшли на захист без важкого озброєння, зате з чітким розумінням: за їхніми спинами — домівки, родини й Херсон.
Бузковий парк став місцем бою, який був нерівним із першої хвилини. Колона російської техніки, перевага в зброї, повна готовність стріляти на ураження — і люди, які залишилися на позиціях до кінця. Багато хто з них загинув одразу, частина — від поранень. Це була одна з найкривавіших сторінок перших днів окупації міста.
Через чотири роки той день неможливо звести до сухої хроніки. Пам’ять і сьогодні б’є струмом. Херсон не втік. Херсон чинив опір з першого дня — і заплатив дуже високу ціну.
Хроніка бою у матеріалі Еспресо.
Короткий, але героїчний бій
Станом на 1 березня 2022 року, російські окупанти вже захопили село Чорнобаївка у передмісті Херсона. Близько 10-ї ранку до Бузкового парку, який розташований на вулиці Нафтовиків у Корабельному районі Херсона, виїхали 43 військові 124-ї окремої бригади територіальної оборони. Більшість із них були мешканцями сіл колишнього Білозерського району.
Бій відбувся близько 11-ї години та тривав 20-30 хвилин. Російські окупанти на озброєнні мали бронетехніку, зокрема танки та бойові машини піхоти. Бійці тероборони були озброєні гвинтівками, одиничними зразками автоматичної зброї, коктейлями Молотова та гранатами.
2 березня з’явилося відео з того місця, яке шокувало херсонців. Серед скошених вогнем з крупнокаліберної зброї дерев лежали тіла загиблих українців. У багатьох з них були відсутні кінцівки чи голови, писала “Українська правда”.
Що було після бою в Бузковому парку
Тіла загиблих та їх частини згодом хоронили місцеві мешканці. Загалом вдалося зібрати 16 цілих тіл і чотири мішки з людськими рештками.
Марина була однією з тих, хто збирав у парку наступного дня тіла загиблих українських захисників. Багато хто з них навіть не встиг отримати військової форми. Не витримуючи спогадів жінка розповіла, як побачила, що великий білий собака тягнув людську ногу.
“Мій син не повірив. Сказав, що це коров’яча кістка. А я йому кажу: “Синочку, де ти бачив, щоб корови приходили до парку вмирати?”, – цитує херсонку hromadske.
“Я побігла кликати сусідів. Підʼїхала машина, і ми в неї складали тіла, по пʼять штук. А потім хлопці, які працюють на Геологів (місцевий цвинтар — ред.), сказали: “Жінко, принесіть, будь ласка, товсті сміттєві пакети й гумові рукавиці, тому що там усе треба робити інакше”. І ми почали складати в ці мішки ноги й руки”, – пригадувала Марина.
Відспівав загиблих воїнів священник ПЦУ, настоятель Святопокровської парафії Сергій Чудинович, відомий у місті за проукраїнською позицією, через яку пізніше потрапив в увʼязнення до російських військових і зазнав тортур.
Тривалий час про той бій нічого не було відомо. Саме відео видалили з Youtube або ж через шокуючий контент, чи то через дії окупантів щодо приховування слідів кривавої окупації Херсона.
Прокуратура змогла провести судово-медичні експертизи тіл 24 загиблих у Бузковому парку, цей список у відкритому доступі відсутній. Є список похованих у шістнадцятому секторі на цвинтарі Геологів на початку березня 2022 року. Багато з них — неопізнані.
Прим. Мyrotvorets.news: у мережі відразу були оприлюднені списки тероборонівців записані у звичайний зошит.
У травні 2022 року, під час окупації Херсона, у Бузковому парку створили імпровізований меморіал загиблим. 2023 року, до річниці бою, у парку встановили пам’ятник.
11 листопада 2022 року ЗСУ звільнили Херсон від 8-місячної російської окупації, що стало символом незламності та значним успіхом правобережної операції.
Підбірка фото з мережі
