Росія згорнула стандартну практику депортації осіб, які відбули покарання, і перетворила її на інструмент тиску. Частину таких людей використовують як обмінний ресурс, хоча за процедурою їх і так мали б повернути після завершення строку. Інших схиляють до підписання контрактів для участі у війні проти України. Тих же, хто відмовляється, залишають у центрах утримання в нелюдських умовах, де терміни перебування регулярно продовжуються через судові рішення, створюючи фактично безстрокове тримання.
У тимчасово окупованих регіонах українців, які відбули покарання в російських в’язницях схиляють до підписання контракту з Міністерством оборони РФ. Про це повідомляє російське видання “Важные истории”, пише Еспресо.
Йдеться приблизно про тисячу громадян України, які після звільнення з місць позбавлення волі не були депортовані, а потрапили до центрів тимчасового утримання іноземців та ізоляторів.
Невизначений статус після звільнення
Після початку повномасштабної війни РФ фактично припинила стандартні процедури депортації іноземців. У результаті колишні ув’язнені залишаються в закритих установах, де їхнє перебування регулярно продовжується рішеннями судів.
Видання наводить цитату Ольги, громадянки України, колишньої ув’язненої:
“Ніхто жодних прогнозів не дає. Це катування. У людей уже вигорання, відчай. Вони визнають депортацію неможливою і пишуть, що я сидітиму до завершення «СВО». У мене волосся стає дибки.”
Правозахисники оцінюють кількість таких людей у близько тисячі. Частина з них перебуває в цих умовах місяцями або навіть роками без чіткої юридичної перспективи.
Судові рішення у таких справах часто пояснюють утримання тим, що депортація неможлива до завершення так званої “спеціальної військової операції”, що фактично створює ситуацію безстрокового утримання.
Умови утримання та тиск
Колишні в’язні описують переповнені приміщення, нестачу медичної допомоги, обмежений зв’язок із зовнішнім світом і проблеми з базовими умовами гігієни. Для частини людей недоступне лікування навіть при хронічних захворюваннях.
За їхніми словами, строк утримання може неодноразово продовжуватися без зрозумілого прогресу у процедурі депортації.
На цьому тлі, як зазначають співрозмовники журналістів, у центрах утримання регулярно пропонують підписати контракт із російською армією. У разі згоди людям обіцяють звільнення та вихід із ізоляції.
“Зараз у хлопців просто зносить дах від безвиході й відсутності бачення фінішу цієї історії, і вони вже готові підписати контракт,” — каже Андрій, колишній ув’язнений, громадянин України.
Системна невизначеність
Окремі свідчення вказують, що невизначеність статусу та відсутність альтернатив створюють сильний психологічний тиск. Люди описують це як ситуацію, де вибір фактично зводиться до тривалого утримання або участі у війні.
Також журналісти звертають увагу на те, що частина таких осіб може використовуватися в обмінах між Україною та Росією, переважно після відбуття покарання в російських колоніях, тоді як інші категорії затриманих залишаються в місцях утримання.
Українців, які підлягають депортації, Росія, за даними журналістів, використовує як обмінний ресурс. У травні 2025 року під час масштабного обміну «1000 на 1000» до України повернулися 120 цивільних, однак серед них не було жодної людини, викраденої на окупованих територіях після початку повномасштабного вторгнення.
Натомість РФ передала тих українців, яких і так мала депортувати: це громадяни України, які відбули покарання в російських колоніях, а також ув’язнені з Херсона, вивезені до Росії у 2022 році.
