Цивільні, яких російські фашисти затримують на тимчасово окупованих територіях, зникають після викрадення та утримуються без зв’язку із зовнішнім світом.
Про це заявила голова департаменту «Війна і правосуддя» медійної ініціативи з прав людини Ганна Рассамахіна, пише Еспресо.
За її словами, такі люди перебувають у режимі інкомунікадо: без можливості листування, без доступу міжнародних спостерігачів і без жодних офіційних підтверджень їхнього статусу. Через це родини часто роками не отримують інформації про долю своїх близьких.
Рассамахіна зазначає, що ситуація з цивільними суттєво відрізняється від утримання військовополонених.
Якщо щодо військових існують певні юридичні рамки, то цивільні затримані на ТОТ часто не мають чіткого міжнародного статусу.
Вона підкреслює, що навіть поняття інтернування, яке передбачене міжнародним гуманітарним правом, у таких випадках не застосовується належним чином.
“Українські військовополонені, принаймні, перебувають у якійсь зрозумілій правовій рамці. Звісно, вони утримуються не в тих умовах, які їм гарантують Женевські конвенції, але вони юридично існують.
Водночас цивільні затримані на ТОТ не мають офіційного міжнародного статусу. Вони не є інтернованими громадянами, хоча Росія іноді раніше посилалася на те, що ці цивільні нібито інтерновані, але це не так,” — пояснила вона.
За даними Ганни Рассамахіної, Росія не дотримується процедур, передбачених Женевськими конвенціями, а місця утримання цивільних залишаються закритими для міжнародних організацій, зокрема Міжнародного комітету Червоного Хреста.
“Тому ми часто не можемо зробити навіть перший крок – ідентифікувати, що цивільна особа перебуває на території РФ чи на тимчасово окупованій території в місцях позбавлення волі. Ми ведемо найбільш повну базу затриманих цивільних. Станом на сьогодні в цій базі обліковується понад 1500 людей.
Ми опитуємо звільнених із полону військовослужбовців і звільнених цивільних. Під час опитування ретельно встановлюємо всіх людей, з якими вони контактували під час ув’язнення, і за можливості ідентифікуємо цих людей,” — пояснила Рассамахіна.
Правозахисники ведуть облік зниклих і затриманих цивільних, збираючи дані через свідчення звільнених військових і цивільних осіб. За словами Рассамахіної, у відповідній базі вже зафіксовано понад 1500 людей.
Вона також описує механізм, за яким родини роками не мають жодної інформації про затриманих. Лише з часом, після появи свідчень від звільнених осіб, іноді вдається встановити, що людина могла перебувати в місцях позбавлення волі.
“Бувають випадки, коли родина два, три, а то й чотири роки не знає нічого про свого родича – цивільного, який зник під час окупації. І лише через кілька років нам вдається встановити, що його бачили в якійсь колонії, і це точно був він. Тоді ми можемо принаймні повідомити, що людина жива або щонайменше була живою на момент звільнення опитаного свідка. Але це дуже кропітка й складна робота”, – зазначила вона.
Рассамахіна наголошує, що така практика створює системну проблему зникнень цивільних і унеможливлює їхній захист у правовому полі. Окремо вона підкреслює необхідність міжнародного розслідування та притягнення винних до відповідальності на рівні міжнародних судових інституцій.
