“Ще такого дива я не бачив”, – каже рятувальник, який уже врятував багато людей.
Дев’ятнадцятого листопада ввечері на завалах зруйнованої російськими фашистами дев’ятиповерхівки в Тернополі сталося те, що інакше як дивом не назвеш. Під час звичної «хвилини тиші» рятувальники вловили слабкі крики з-під бетону — хтось живий кликав на допомогу. Один із рятувальників одразу заговорив до постраждалого, намагаючись заспокоїти, пояснюючи, що зверху ще багато уламків і потрібно трохи витримки.
“Не нервуйся, не витрачай сили, бо над тобою дуже багато завалів, які треба розібрати. Наберися терпіння і чекай, ми тебе обов’язково врятуємо”, – команда запевнила: вони не зупиняться, поки не дістануть людину живою.
20-річний Богдан у момент влучання смертоносної російської ракети перебував на кухні, його завалило конструкціями, кухонний стілець розтрощив руку, а простору довкола залишилося так мало, що кожен вдих був боротьбою.
