Про політику через призму спорту. Роздуми Карла Волоха.
Карл Волох:
“Дуже цікаво читати жваві обговорення спортивних (зокрема, боксових) подій фейсбучними експертами. Люди нічтоже сумняшися плутають нокдаун і нокаут, не знають, чиї записки з проміжними результатами оприлюднюються на екрані під час бою, гадки не мають про тактики й плани на бій (зокрема, як той чи інший спортсмен розподіляє сили на дистанції) тощо. Але цілком категорично беруться судити про все й роздавати свої смішні поради спортсменам і тренерам.
Зрештою, з цим би змиритися ще можна, адже результат все одно визначають судді – люди компетентні (нехай і не завжди однаково обʼєктивні).
Але ж на політику й суспільне життя цей механізм не поширюється…”
Від себе додамо: професійний ринг — це давно не лише спорт, а величезний бізнес із шаленими гонорарами, політичними компромісами й репутаційними іграми. На цьому тлі особливо показовою виглядає історія з Усиком, який є пацієнтом «Миротворця» через цілком конкретні, вагомі й публічно відомі причини, але значна частина суспільства воліє цього не помічати, реагуючи виключно емоціями та криками про «святе не чіпати».
