Автор: військовослужбовець на псевдо Тінь.
Березень 2022-го — найхолодніший і водночас “найгарячіший“.
Позаду тижні важких боїв у смт Зачатівка Волноваського району.
Втрати. Пролита кров. Розбита техніка.
І подвиг. Подвиг морпіхів, які гідно виконали свій обов’язок і навічно закарбовані в серці.
Серед них — Герой України (посмертно) майор Олег Чорноморець, який викликав вогонь артилерії на себе.
І це не сценарій фільму. Це — сувора дійсність.
Відступ з боєм. Село Євгенівка.
Не те щоб здоровий глузд чи оперативна обстановка дозволяли нам таке скупчення під куполом храму.
Але страшенний мороз і втома на межі фізичних можливостей диктували своє.
Було вже байдуже.)
Полум’я свічок хоч якось зігрівало не тільки тіло, а й душу.
Кілька годин сну.
Священник зранку щедро напоїв усіх чаєм і кавою.
Ці відчуття — дорожчі за золото.
Не в рамках сповіді, чи проповіді.)
📍 Фото датоване 9 березня. Саме тому й пригадалося.
Що сказати на підсумок?
Пишаюся тим, що належу до нації, у якій є жертовність і звитяга.
У якій є люди, здатні на мужні вчинки.
Так, у суспільства вистачає недоліків і вад.
Але моє оточення — це сильні особистості. Це воїни. Це професіонали, віддані своїй справі.
За що кожному — дякую
