У Варшаві відбулася акція за участю прихильників ультраправої партії Гжегожа Брауна «Конфедерація польської корони». Учасники маршу виступали з гаслом «Polak w Polsce gospodarzem» («Поляк у Польщі господар») та закликали владу переглянути політику підтримки України.
Про це повідомляє BBC News Україна.
Під час виступів лунали вимоги припинити військову й фінансову допомогу Києву. Зокрема, зі сцени заявляли про необхідність не передавати Україні «ні грама боєприпасів, ні літра мастила, оливи чи пального».
Лідер партії Гжегож Браун у своїх виступах повторював тези про нібито загрозу з боку України для Польщі та водночас висловлював позиції, які виправдовують або пом’якшують оцінку дій Росії. Подія стала черговим прикладом використання антиукраїнської риторики польськими радикальними політичними середовищами.
Варто зазначити, що подібні настрої в Польщі представляють передусім радикальні політичні середовища, а не всю польську громадськість. Водночас такі акції показують, що частина польських політиків намагається використовувати історичні суперечки та тему України для мобілізації своїх прихильників.
Такі заходи в Польщі проводяться не вперше. Зокрема, у 2024 році у Вроцлаві під час націоналістичного маршу знову звучало гасло «Polak w Polsce gospodarzem» («Поляк у Польщі господар»). Під час подібних акцій частина учасників використовувала антиукраїнську риторику, зокрема висловлювала претензії щодо присутності українців у Польщі та підтримки України.
У серпні 2025 року у Варшаві під час маршу, організованого партією «Конфедерація польської корони», знову звучало гасло «Polak w Polsce gospodarzem». Учасники акції виступали проти масової імміграції, а під час заходу один із промовців спалив червоно-чорний прапор УПА. Організатори та учасники маршу також використовували антиукраїнські гасла, пов’язані з темою Волині та присутності українців у Польщі.
Фото: Вроцлав, 2024 рік.
Ці заходи організовують переважно представники правих і радикально-націоналістичних середовищ, які намагаються використовувати історичні суперечки та тему України у власній політичній боротьбі. Водночас такі акції не відображають позицію всього польського суспільства, де залишається значна підтримка України та українців.
Цікаво порівняти це з Україною: в Україні ніколи не проводилися масові антипольські мітинги, не спалювали прапори Армії Крайової та не виходили на вулиці із закликами проти Польщі чи польського народу.
Україна має власну історичну пам’ять, власні трагедії та суперечливі сторінки минулого. Проте попри складну історію українське суспільство не створило масового руху, спрямованого проти сучасної Польщі. Сьогодні головний виклик для України — війна з Росією, а не пошук ворогів серед сусідів.
Історичні питання мають досліджуватися чесно — із визнанням трагедій і втрат обох народів. Але перетворення історії на інструмент політичної ворожнечі лише поглиблює розкол між суспільствами.
