Ухилянти будуть воювати не довго, але яскраво
Коротко кажучи: ті, хто сьогодні вигадує сто причин, чому «не може» виконати конституційний обов’язок, у разі окупації опиняться в ролі гарматного м’яса — і довго в цій ролі не затримаються. Бо росіяни не церемоняться.
Російська армія давно відпрацювала свою «логіку»: мобілізовані з тимчасово окупованих територій — перші у списку на списання. Їх не тримають у тилу, не готують місяцями, не обіцяють золоті гори. Їх переводять у штурмові роти «М» — підрозділи з найвищими втратами, де життя вимірюється не місяцями, а днями.
“Російське командування першими «списує» мобілізованих із ТОТ і переводить їх у штурмові роти «М» — підрозділи з найвищими втратами на фронті. Формально це подають як «контракт», але військові свідчать: підписання примусове. Відмова — автоматичне відправлення у штурмову роту,” – повідомляють у Центрі національного спротиву.
Для мешканців ТОТ ситуація важка. Росія не визнає їх своїми громадянами на повну, тож ніяких гарантій немає взагалі. Ні компенсацій, ні пільг, ні бодай якогось пояснення сім’ям, куди подівся їхній родич і де шукати тіло. Людей просто відправляють у бій, як будматеріал.
На цьому вже виник цілий корупційний бізнес. За уникнення штурмових рот місцеві росіяни платять хабарі — до мільйона рублів. Але для мобілізованих із ТОТ ця схема недоступна. Вони не мають документів, зв’язків, потрібних контактів. Їх не питають і не рятують — просто ставлять у першу шеренгу.
Будь-яка взаємодія з окупаційними структурами стає пасткою: прийшов отримати «документ», зайшов у адміністрацію, потрапив на «захід» — і вже стоїш у черзі до штурмової роти. Звідти шлях, як правило, один.
Ось чому наратив «я не піду, бо маю дітей/дружину/батьків» — небезпечна ілюзія. У випадку окупації не буде ані дітей, ані дружини, ані вибору. Буде російський воєнком, який навіть не вдаватиме, що хтось має право відмовитися.
І найіронічніше — ті, хто сьогодні тікає від свого обов’язку, завтра можуть опинитися змушеними воювати… але вже за тих, від кого тікали. І воювати недовго. Бо роти «М» не створені для життя — лише для втрат.
Україна ж воює за те, щоб ніхто більше не опинявся у таких ролях. І поки наші захисники тримають фронт, найменше, що може зробити кожен — не обманювати себе міфами, які в реальних умовах ламаються за одну добу.
