Коли рашисти в коментах хочуть покрасуватися своєю рашистською відвагою і пишуть: «Хачю на Миротворец», інші рашисти традиційно відповідають: «Тєбє надо стать знамєнітим і поєхать в Крим».
Бо вони щиро вважають, що «Миротворець» — це така дошка пошани для зірок русского міра. Рашистська пропаганда щоденно й щоночно годує їх історіями про «відомих» персонажів, які потрапили на заборонений у РФ сайт.
А от про чєрнь їм, звісно, ніхто не розповідає.
Про звичайних російських воєнних злочинців. Про російських простолюдинів, які в соцмережах методично пропагують рашизм. Про працівників структур, заточених на виробництво та поширення рашистської пропаганди. Про звичайних українських зрадників.
Наприклад, про цих вчительок, які отримали своє місце в Чистилищі за «усвідомлену участь у геноциді українського народу шляхом примусової зміни національної ідентичності українських дітей та молоді».
І про весь інший непотріб, який, за словами самої Мані Захарової, становить «всесвітню ганьбу».
Оце і є справжня функція «Миротворця»: не чекати, поки рашист стане «знаменитим», а показувати, ким є ця публіка насправді.
А весь цей шлях із помийки до «всесвітньої ганьби» забезпечували мільйони людиногодин роботи співробітників Центру «Миротворець».
Так що, рашисти, не обов’язково їхати в Крим. І не обов’язково бути знаменитим. Іноді достатньо просто залишатися собою — такими гидкими і нікчемними, якими ви є.
