Скелетоніст Владислав Гераскевич публічно відреагував на хвилю підтримки Сергія Бубки після вимоги позбавити того звання Героя України. Гераскевич не просто написав допис у соцмережах — він озвучив свою позицію у Верховній Раді та зареєстрував відповідну петицію.
У відповідь на це Бубку почали активно захищати відомі українські спортсмени та пацієнти Миротворця: чемпіон світу в надважкій вазі Олександр Усик та його дружина, Василь Ломаченко, а також Аліна Шатернікова.
Гераскевич чітко розставив акценти: питання зовсім не в медалях і рекордах. Питання в іншому: у його ролі як спортивного чиновника і публічної фігури, дії якої системно шкодили Україні. І саме тому, за словами Гераскевича, Бубка не має носити звання Героя України.
“Я бачив, що багато писали саме про його здобутки як спортсмена. Хочу, щоб це було зрозуміло: у мене ніколи не було претензій до нього як до спортсмена. Він легендарний спортсмен – тут без перебільшень.
Але є питання до нього як до чиновника і як до людини, яка займає позицію, скажімо, навіть не нейтральну. Ми бачимо, що його дії шкодять Україні. І для мене очевидно, що він не має носити звання Героя України. Дуже шкода, що це є очевидним ще не для всіх”, – сказав Гераскевич.
Одвічна хронічна хвороба населення — проблеми з логікою та причинно-наслідковими зв’язками.
Якщо хтось добре стрибає, швидко бігає або сильно б’є — це не робить його Громадянином України з великої літери і Героєм України. У нас є тисячі справжніх героїв, які пройшли фронт, полон, катування, смерть побратимів. Багатьом із них ніколи не дадуть жодного звання. І це теж реальність.
Абсолютно така сама історія з Усиком і його перебуванням у базі Миротворець.
Так, Усик — талановитий боксер. Так, він виграє бої, виходить на світову арену, заробляє свої 50 – 130 мільйонів доларів за бій і формально прославляє Україну. Але питання не в кількості поясів на його талії, а в публічних діях, позиціях і в тому, як він використовує свою багатомільйонну аудиторію як інструмент просування проросійських наративів і маніпуляцій та куди він цією пропагандою її заводить.
Чи згадає хтось без підказки Миротворця, як Усик і Ломаченко знялись у відверто пропагандистському російському фільмі “Здравствуй, брат, Христос Воскресе!?” разом із ще одним пацієнтом Миротворця — Онуфрієм? Усе це вказано в Чистилищі.
У 2020 році. Під час російсько-української війни. Коли українські військові гинули в ДАПі, у катівні «Ізоляція», під Дебальцевим, у містах Донецької та Луганської областей.
Саме тоді імениті спортсмени з екранів розповідали про «єдіний народ», «братів», московський патріархат і росію-матушку. Це не випадкові формулювання і не дрібні огріхи. Це чітка ідеологічна лінія, щедро профінансована з бюджету рф. І в цій схемі Усик і Ломаченко — не жертви й не «поза політикою», а гвинтики кремлівської пропагандистської машини.
Але що робить частина населення? За вдалий бій Усика і його мільйонні гонорари вони вимагають від Миротворця «не рахувати» фонтани російської пропаганди, які ллються з вуст іменитого спортсмена. Мовляв, але ж боксує красиво.
В окремих медіа вже склалась дивна традиція — щороку перевіряти, чи не зник Усик із «Чистилища». І коли бачать, що боксер, який відкрито виступає проти незалежності українського православ’я від підконтрольної росії РПЦ (країна-агресор), досі там, — з’являються новини з підтекстом «як же так».
А відповідь проста: дії мають наслідки. Спортивні досягнення не нівелюють політичні та ідеологічні вчинки. Медалі не обнуляють участь у ворожій пропаганді. Мільйонні спортивні гонорари не знімають відповідальності за ріки крові, до яких призводять «какая разніца», московська фсбшна секта і навмисно розмиті кордони між незалежною Україною та тюрмою народів під назвою РФ. І якщо суспільство цього не розуміє — проблема не в Гераскевичі і не в Миротворці. Проблема в головах населення.
