Джерело: 24 канал.
Після виходу з «Азовсталі» навесні 2022 року українські військові опинилися в повній ізоляції російського полону — без зв’язку, новин і розуміння того, що відбувається вдома. У таких умовах навіть випадково підслухана фраза могла стати для полонених справжнім ковтком надії.
Боєць полку «Азов» Дмитро «Расті» Канупєр, який пробув у полоні понад два роки, згадав момент, який досі врізався йому в пам’ять. Під час одного з багатогодинних допитів у грудні 2022 року він почув, як російські силовики між собою говорили про звільнення Херсона українськими військами. Для виснаженого й побитого полоненого ця новина стала справжнім ковтком сили і віри.
“На допиті я плакав і кричав через біль, але водночас намагався не забути те, що почув. Мене б’ють, я це почув і почав посміхатись, я був радий,” – пригадав “Расті”.
За словами Канупєра, допит тривав близько 12 годин. Його били, тиснули психологічно, але в той момент він намагався втримати в голові почуте. Разом із новиною про Херсон пролунала ще одна важлива деталь — росіяни згадували про можливий обмін полоненими. Саме це дало йому сили витримати все до кінця.
Повернувшись у камеру після допиту, Дмитро ледве тримався на ногах. Побратими хотіли допомогти йому підвестись, але він попросив спершу вислухати головне. Коли він сказав: «Херсон наш. Планується обмін», атмосфера в камері миттєво змінилася. Люди, які місяцями жили в темряві й невідомості, вперше за довгий час усміхнулися.
Для полонених ця новина означала набагато більше, ніж просто звільнення міста. Вона стала доказом того, що Україна продовжує боротися, а жертва оборонців Маріуполя не була марною. Усередині камери зміцнилося розуміння: їхнє завдання тепер — вижити й витримати полон.
Канупєр розповів, що психологічно дуже підтримували й інші новини, які зрідка доходили до бранців. Зокрема, вони щиро раділи, коли дізналися про звільнення командира «Азову» Дениса «Редіса» Прокопенка. Для військових це було знаком, що держава бореться за своїх.
“Ми раділи, коли дізнались, що поміняли “Редіса”. Це командир, який може керувати великою кількістю особового складу, а ми – солдати, якими керують. Навчити таких солдатів можна, а знайти таких офіцерів – проблематично,” – сказав азовець.
Водночас умови утримання залишалися жорстокими. Дмитро пережив теракт в Оленівці у липні 2022 року, а згодом потрапив до СІЗО Таганрога, де, за його словами, українських бійців систематично били, катували струмом, морили голодом і холодом. Особливо жорстоко ставилися саме до азовців, яких росіяни окремо таврували «нацистами».
Про можливий обмін Дмитро вперше почув ще у вересні 2024 року, але тоді він не відбувся. Додому «Расті» повернувся лише 18 жовтня 2024 року — після двох з половиною років полону.
Після звільнення він почав відкрито говорити про пережите, підтримувати акції на підтримку військовополонених та записувати власні спогади. Згодом цей досвід ліг в основу його книги «Окраєць», де він описав оборону «Азовсталі», трагедію Оленівки, катування в Таганрозі та життя після повернення з полону.
