Історія Романа Гурика — це історія цілого покоління українців, які не чекали, що війна прийде в їхній дім із вибухами й фронтом.
Майданівці… Є в цьому слові щось дуже рідне і тепле, щось таке, що зачіпає найтонші струни душі. Бо всі, у кого це слово викликає трепет, мимоволі рідняться між собою — спільною пам’яттю, спільним болем і спільною вірою у вільну Україну.
Для нього війна почалася раніше — на київському Майдані. Йому було лише дев’ятнадцять, коли він пішов у самісіньке серце Революції Гідності. Вийшов на Майдан не з бронежилетом, а з голими руками та мрією. І став одним із перших солдатів тієї війни, яку ми досі ведемо.
Юнак із Івано-Франківська, студент філософського факультету, виходив на площу з такою самою вірою, з якою тоді виходили тисячі його ровесників: вірою в щасливу й європейську Україну, де свобода не є розкішшю, а правом. У лютому 2014 року Роман разом із іншими стояв на барикадах, коли на них почали полювати снайпери. Одна з куль обірвала його життя — й тепер йому назавжди дев’ятнадцять.
Саме завдяки таким, як він, країна встояла, не впала на коліна, не змирилася з диктатурою і сьогодні чинить опір повномасштабному вторгненню.
Наша стійкість — це прямий спадок жертовності нової формації української молоді, що вийшла на Майдан
Петро Порошенко відвідав могилу назавжди юного Героя і зустрівся з його батьками.
«Вчора у Романа був день народження. 31 рік. Як і останні одинадцять років, рідні зустрічають цей день тут…
Молодий хлопець, Роман Гурик, був одним із перших на барикадах Революції Гідності, але його життя обірвала куля снайпера, що полював на майданівців. Тепер Герою назавжди 19.
Коли буваю у Івано-Франківську, не оминаю його могили. Сьогодні зустрівся із Ігорем та Іриною, батьками хлопця.
Роман, як і вся Небесна Сотня, поклав своє життя за європейську Україну, яка має право вільно обирати вектор руху. Саме вони прийняли перший бій у цій великій війні із росією. Ми повинні памʼятати кожного та кожну, хто віддав своє життя за демократію та свободу.
Вічна памʼять Роману!
Слава Героям Небесної Сотні! Слава Україні!»
Ми є тоді, коли ми пам’ятаємо
Ми вистоїмо, бо з нами — пам’ять про Романа та всіх Героїв Небесної Сотні. Їхній бій став нашим дороговказом. І ми зобов’язані продовжити його до перемоги.
Вічна пам’ять Роману Гурику.
Слава Україні!
