Допис Dauði Frá Himinn
Ми не жертви. Ми воїни.
“Останнім часом багато хто повторює байку, що “без США ми б програли”. Що вся наша боротьба – це лише завдяки американській допомозі.
Це брехня.
24 лютого 2022 року не було HIMARS, не було Patriot, не було Abrams.
Але Київ не впав. Харків не впав. Чернігів не впав.
Чому?
Бо ми билися до останнього, нищили ворога своєю зброєю і своєю тактикою.
Чим ми воювали, коли США ще тільки думали, чи варто нам допомагати?
Знищували танкові колони:
• “Стугна-П” – український ПТРК, який палив російські танки на дистанціях, більших за Javelin.
• РПГ-7, СПГ-9, МТ-12 “Рапіра” – розривали бронетехніку та вантажівки в засідках.
• Міни, фугаси – колони летіли в повітря ще до того, як до нас доїхали перші Javelin’и.
Давили артилерією та “Градами”:
• “Гвоздики”, “Акації”, “Гіацинти”, “Мста-Б” – нищили ворога ще до того, як з’явилися M777.
• РСЗВ “Град”, “Ураган”, “Смерч” – випалювали колони на марші.
• “Вільха” – українська далекобійна зброя, яка знищувала штаби й склади боєприпасів.
Тримали небо:
• “Бук”, “С-300” – збивали літаки ще до того, як нам дали Patriot.
• МіГ-29, Су-27 – українські пілоти билися в повітряних боях, хоча всі думали, що в нас не залишилося авіації.
• “Ігли” та “Стріли” – мобільні групи палили гелікоптери й штурмовики.
Керували боєм з дронів:
• “Байрактари” – нищили ворожі колони під Києвом і Харковом.
• “Лелека-100”, “Фурія” – розвідка та наведення для артилерії.
• Комерційні дрони – українці перетворювали їх на бойові без жодних “західних інструкторів”.
Піхота, яка не відступила:
• АК-74, “Форт”, UAR-10 – стандартна зброя, яка працювала безвідмовно.
• ПКМ, “Печеніг”, FN Minimi – зупиняли атаки ворога в містах і лісах.
• Снайпери – вибивали командирів і операторів техніки ще до того, як до нас доїхали перші Barrett M82.
ЩО ЗРОБИЛА НАША ТАКТИКА?
Колони ворога знищені ще до того, як до нас дійшли перші HIMARS.
ППО збило ворожі літаки ще до того, як прийшли Patriot.
Наші міста трималися ще до того, як Захід вирішив, що ми взагалі здатні воювати.
ВИСНОВОК:
США допомогли – але вони не воювали за нас.
Якби ми не билися, ніяка допомога не врятувала б Україну.
Якби ми не зупинили ворога у перші тижні, зараз просто не було б кому отримувати HIMARS і Abrams.
Не треба плутати вдячність за підтримку із приниженням власної ролі в цій війні.
Ми не жертви. Ми воїни. І тільки ми вирішуємо, як закінчиться ця війна.”
Ми також пам’ятаємо, що російсько-українська війна розпочалась у 2014 році. Тоді Україна зустріла російську агресію обезкровленою, без армії і без зброї. Союзники, як і у 2022-му дивились на нас, очікуючи швидкого “падіння”.
Турчинов згадує: 13 квітня 2014 року, я оголосив широкомасштабну Антитерористичну операцію. Вона починалася дуже важко. В умовах повної відсутності військової допомоги від західних партнерів треба було не тільки озброїти наших захисників, але і навчити їх воювати та перемагати ворога.
<… >
Пройде зовсім небагато часу і наша армія навчиться воювати, оновиться командний склад, запрацює вітчизняний ОПК і наші воїни зупинять ворога та звільнять дві третини Донбасу. А загартована в АТО українська армія перетворить на ганьбу божевільний «бліцкриг» путіна у 2022 році, –
Попри все ми вистояли на початку, протягнули до моменту, коли Україна озброїлась, зростила нову Українську Армію та успішно почала втілювати ракетну програму.
Фото – вже історія. Добровольці 2014 року. Ніхто не питав про зброю, ніхто не чекав великих виплат, ніхто не вимагав речового забезпечення.
Стрім Лапіна. На фото його загиблий побратим, герой України Ігор Філіпчук, боєць Айдару. Про те, що у 2014-му “воювали у шльопках”, військові говорять без перебільшення.
