Джерело: Еспресо
“15 років ні за що”: у Криму засудили Оксану Сенеджук за проукраїнську позицію
Окупаційна влада Криму засудила українку Оксану Сенеджук до 15 років позбавлення волі за надуманим звинуваченням у “державній зраді”. Зараз 59-річну жінку етапують до віддаленого російського міста Улан-Уде, де вона має відбувати покарання. Родина переконана: вирок несправедливий і є актом політичної розправи.
Проукраїнська позиція як “злочин”
За словами доньки Марії, Оксана Сенеджук, яка мешкала у Севастополі, завжди відкрито висловлювала свою проукраїнську позицію: викладала українську мову, на державні свята одягала вишиванку і покладала квіти до пам’ятника Тарасові Шевченку. Саме це й стало причиною переслідувань з боку російських силовиків.
Роками на неї доносила сусідка. У квітні 2022-го до жінки прийшли з обшуками, вилучили техніку. У телефоні знайшли фото бухти, які, за версією ФСБ, вона “передавала ЗСУ”. Насправді ж, наголошує родина, такі знімки робить кожен, хто живе поруч.
У грудні 2024 року “суд” у Криму виніс вирок – 15 років колонії. Після цього почалися тривалі етапування: спочатку Сімферополь, потім Краснодар, Волгоград, Іркутськ. Нині жінку везуть у Бурятію, до Улан-Уде.
“Вона єдина з всіх в’язнів, кого так далеко повезли. Інших жінок залишали в Краснодарі, Волгограді. Тобто всіх якось розкидали, ближче до Криму. А її везли до кінця. Надсилала нам листи, ми намагались їй писати, але вони теж не доходили. Ми, наприклад, відправили у Волгоград, а її вже повезли далі. Листування лише через “Зонутелеком”. Татові розповідала, що дуже погіршився її стан здоров’я. Так само захворіла моя бабця, яка дуже хвилюється за свою дочку. Нині вона лежить у лікарні. Мама саме тому просила, щоб її не відправляли далеко відбувати покарання, бо має літніх родичів. Але це проігнорували. Ще, з того що знаю, ті речі, які вона взяла з собою у неї забрали, залишили лише шкарпетки і майки, натомість дали взуття на кілька розмірів більше і “ватнік”, – розповідає Марія Сенеджук.
Найбільше рідні переживають, як Оксана Сенеджук перебуватиме у жіночій колонії, разом з убивцями та іншими кримінальницями, в бараках на 80-90 людей.
У колонії Оксана Сенеджук має опинитися серед вбивць та кримінальних злочинниць. За словами доньки, її мама перебуває в жахливих умовах: усі особисті речі забрали, залишили лише мінімум одягу. Стан здоров’я значно погіршився, а вдома в лікарні лежить її літня мати, яка дуже хвилюється за доньку.
“Мамі 59 років. Як витримати 15 років у колонії, серед 80–90 в’язнів у бараках? І все це — ні за що. Вона інтелігентна, філолог, колишня вчителька, звичайна жінка. А тепер її кинули у маргінальне середовище, де можуть навіть вбити лише за статтю ‘держзрада'”, – говорить Марія Сенеджук.
Самотність і боротьба родини
Чоловік Оксани залишився у Севастополі сам на сам із бідою: сусіди уникають спілкування, дехто навіть не вітається. Донька Марія ще у 2014-му виїхала з Криму й відтоді намагається добитися звільнення матері.
Вона зверталася в ООН, до українських структур, зокрема Мінреінтеграції, омбудсмана, ГУР. Відомо, що Оксана Сенеджук є у списках на обмін, проте поки що обмінів жінок відбувається дуже мало.
“У листах мама пише, що жінкам там нестерпно погано. Ми всі дуже любимо її і хочемо повернути. Я щодня переглядаю новини про обміни, списки військовополонених, але прізвища мами там немає. Єдине, що тримає — надія”, – зізнається донька.
