Автор: Ігор Луценко, військовослужбовець ЗСУ, командир підрозділу ударних БпЛА.
“Якщо хтось гарно стрибає, це ще не означає що він людина, а не кенгуру. Спостереження не моє, а Бориса Філатова, мера Дніпра, але дуже тут доречне.
От щойно Ломаченко, як на мене, цікавий спортсмен, але абсолютно незоієнтований у питаннях захисту країни, підтримав Бубку – огидного ригівського функціонера, котрий от, як на мене, гірше за тварину кенгуру. Все життя сунув нас під Росію, а зараз від цієї тяжкої праці відпочиває, кажуть, в Монако (чому не в Вологдє?).
Нагадаємо 2020 рік:
Про що це свідчить?
Про те, що що держава під керівництвом недолугих програла свою війну за спорт. На жаль у спорті засіло надто багато бубок. Під впливом російських агентів ми втратили попереднє покоління ”офіційних” спортсменів, спорт став інструментом російської м’якої окупації.
Всі ці федерації, за певними винятками, були оперативниками з РФ за сприяння бубок інтегровані в структури впливу.
Тому нинішнє покоління спортсменів замість того, щоб виконувати свою виховну функцію, є як мінімум дезорієнтованим, як Ломаченко.
На жаль так і буде далі, якщо в міністерствах будуть засідати ні на що не здатні люди.
Спорт як частина поп-культури – це надто важливо, щоб віддавати її росіянам.
А Ломаченку слід розуміти, що ніщо так швидко не проходить, як мирська слава. І що від народної любові до ненависті – один крок.”

