Дітей з Миколаївщини під час російської окупації примусово вивезли до РФ. Вони опинилися далеко від дому — під контролем озброєних військових і серед чужих людей. Після трьох років між страхом, невідомістю та постійною загрозою їх вдалося повернути в Україну. Тепер вони розповідають, що з ними сталося.
Вони згадують, як у їхні домівки заходили російські військові — озброєні, агресивні, чужі. Для дітей це був світ, у якому будь-яке слово могло стати небезпечним. Один із хлопців розповідає, що не зміг мовчати і вступив у перепалку з окупантом. Каже, тоді не думав про наслідки — просто не витримав. Інший хлопчик зізнається: найбільше лякала не сама присутність військових, а їхня зброя. “Боявся зайве слово сказати, бо вони можуть зробити що завгодно”, — говорить він.
У Росії вони опинилися в ізоляції — серед чужих людей, у новому середовищі й під постійним тиском. Єдине бажання було — якнайшвидше поїхати додому. Зрештою дітей вдалося повернути в Україну. Вони поступово оговтуються, але пережите залишиться з ними назавжди.
У Центрі “Миротворець” окремо працює напрямок щодо російських кіднеперів. Усі причетні до злочинів проти дітей виявляються і старанно заносяться в базу “Чистилища”. Час для таких злочинів проти людства значення не має — усім доведеться відповідати.
