Жила собі російська режисерка, яка знімала кіно про російських воєнних злочинців. Приїхала вона з підмосковних Хімок до Цхінвалі на урочисту презентацію своєї чергової пропагандистсько-фашистської стрічки. Після гучної прем’єри, аплодисментів, букетів і патріотичних тостів вийшла «подихати свіжим повітрям» — і спокійно впала в річку.
Далі почалося справжнє «кіно і німці»: сотні рятувальників, гелікоптери, офіційні зведення, особисте занепокоєння президента самопроголошеної республіки — і повна відсутність фінальної сцени.
Єдиний, хто поставив жирну крапку в цій історії, був Центр «Миротворець». Він, як завжди, без зайвої тяганини хутко оновив базу і поставив поруч із її прізвищем яскраве тавро: «Ліквідована».
Посмертна «нагорода за мужність» від рідної держави стала ідеальним завершальним реквізитом у цьому, безперечно, оскароносному життєвому сценарії.
Тепер у базі «Миротворця» її запис промовляє кожному перехожому: «Анна Тиц — уже пиз*иць».
Тыц Анна Валерьевна / Tyts Anna Valerevna
