Коли моїм предкам ворожий цар заборонив спілкуватись,
пісні співати, казки віщати — люди не стихли.
Вони взялися за голки і вишили все на полотнах,
Журбу і втіху, любов і роздуми, розлогі лани і бескиди.
Все несказане вишили і сховали у скриню.
Бо мову не віддають — її носять у собі.
Читає Богдан Андрух — представник української діаспори та виконавець попмузики.
З Днем Вишиванки, Україно!
