Українку Анжеліку Дем’яненко етапували до російської колонії, відомої жорстокими умовами утримання. Її батько утримується в колонії окремо.
Життя під російською окупацією перетворюється на нескінченний кошмар. Якщо в тилу, захищеному українським військом, місцеві забувають, хто справжній ворог, і навіть пишаються тим, що піднімають руку на українського солдата, нехтуючи законом про захист Батьківщини, то під «русскім міром» шанс вижити — дожити, дотягнути, доповзти — залишається лише в надії на прихід визволителів із українським прапором на шевронах.
Ми називаємо своїх захисників титанами, кіборгами, надлюдьми, бо якщо зізнатися, що це просто виснажені воїни, у яких немає іншого шляху, ніж визволяти свою землю і свій народ, стане страшенно соромно за власну поведінку. Тож усі, хто прагне захистити рандомного батька трьох дітей і трьох його дітей, мають обрати напрямок, бригаду і приєднатися до єдиної можливості захисту — війська, яке вбиває російсько-фашистських загарбників.
Одна з останніх трагічних історій — доля українки Анжеліки Дем’яненко та її батька Олексія. Родину затримали ще у 2023 році на пункті пропуску «Чонгар», коли вони намагалися виїхати з окупованих територій. Під час так званої «фільтрації» російські силовики знайшли у їхніх телефонах нібито «підозрілу інформацію» та відправили їх у полон.
Суд окупантів у Херсоні засудив Олексія Дем’яненка до 14 років позбавлення волі, а Анжеліку — до 10,5 року.
Анжеліку засудили за «шпигунство» і перевели до жіночої виправної колонії в селищі Явас у Мордовії, яка славиться виснажливою працею та жорстоким поводженням із ув’язненими. Її батько утримується в колонії окремо і, за даними слідства РФ, нібито передавав доньці дані про пересування російських військ, а вона — українській розвідці.
Правозахисники, зокрема представники ініціативи «Трибунал», наголошують, що переміщення цивільних осіб з окупованих територій до Росії є порушенням міжнародного гуманітарного права і розцінюється як воєнний злочин. Відомі імена осіб, причетних до затримання та утримання Дем’яненків у колонії: керівник закладу Віталій Перхорович та його заступник В’ячеслав Кімяєв.
Ця історія — лише частина масштабного явища. Росія продовжує системно катувати українських військовополонених і цивільних бранців. Міжнародні правозахисники, серед яких Гюндуза Мамедова та Микола Форсенко, звертаються до МКЧХ із закликом не мовчати, адже бездіяльність цієї організації фактично легітимізує воєнні злочини та руйнує світовий правопорядок.
Подібні випадки, на жаль, не поодинокі. Наприклад, жителя Білозерки Ігоря Паламарчука росіяни викрали вдруге в серпні 2022 року, перевезли до Криму, а потім — до Таганрога. Місце його перебування досі невідоме.
Історія Дем’яненків нагадує українцям, що під окупацією кожен день — боротьба за виживання. Лише надія дочекатися повернення на рідну землю українських шевронів дає сили триматися.
