Киргизька замість російської: як телебачення в Киргизстані саботує мовну політику влади
Влада Киргизстану взялася за те, що роками відкладали: змусити національні телеканали говорити з глядачем державною мовою. Згідно з вимогами законодавства, щонайменше 60% телевізійного ефіру має виходити киргизькою. Російськомовний контент обмежили 40%.
Про це під час наради з представниками телекомпаній повідомив заступник міністра культури, інформації та молодіжної політики Киргизстану Марат Тагаєв.
Формально вимогу виконують. По суті — саботують.
Старі програми по колу
За словами представників влади, частина приватних телеканалів пішла найпростішим шляхом: замість створення нового контенту киргизькою вони крутять по колу програми десятирічної давнини. Ті самі передачі, ті самі обличчя, той самий монтаж — просто щоб «добити» потрібний відсоток.
Нові ж проєкти, серіали, токшоу та новини масово штампуються російською мовою. Бо так звикли. Бо дешевше. Бо аудиторію роками привчали саме до цього.
Фактично йдеться не про нестачу можливостей, а про небажання змінювати модель, яка сформувалася ще за радянських і пострадянських часів.
Влада: можливості є, виправдань — ні
У Міністерстві культури наголошують: держава не заважає розвитку приватних телеканалів і не втручається в їхні бізнес-стратегії. Але мовні норми закону мають виконуватися.
Тагаєв підкреслив, що держава вже надала телеканалам значний обсяг безкоштовного контенту: понад 400 фільмів, 40 мультфільмів і 10 серіалів із фондів «Кыргызфильма» та «Кыргызсериала». Тобто дефіцит киргизькомовного продукту — не аргумент.
Йдеться, за словами чиновників, про захист прав глядачів і статусу державної мови, а не про наступ на свободу слова.
Післяімперська інерція
Ситуація з киргизьким телебаченням показова. Попри формальну незалежність і десятиліття суверенітету, російська мова досі домінує в інформаційному просторі країни. Не через заборони, а через інерцію — кадрову, культурну, ринкову.
Рішення влади змінити баланс — це спроба не стільки «заборонити російську», скільки змусити національні медіа перестати ігнорувати власну мову.
Реакція частини телеканалів демонструє головну проблему: вони готові імітувати виконання закону, але не готові інвестувати в киргизькомовний продукт.
Звичка — сильніша за закон.
