«Я своїми очима побачив і пережив те, що люди не повинні переживати»
«Пугачі»: як 16-річний хлопець організував партизанський рух під носом у окупантів. Російські загарбники не вірили, що діями підпілля не керує ані ГУР, ані СБУ, ані ЦРУ з НАСА.
У 2022 році, коли російські війська окупували частину Запорізької області, в одному з міст з’явилася група юних повстанців. Вони назвали себе «Пугачі» — можливо, на честь птаха, який полює нишком, або просто тому, що хотіли трохи налякати ворога. І таки налякали. Організував цей рух… 16-річний школяр.
Хлопець, який просить називати його Ігор, навчався тоді у дев’ятому класі. З перших тижнів окупації він бачив, як російські прапори виростають там, де ще вчора майорів жовто-блакитний стяг. І не зміг залишитися осторонь.
«Спершу батьки теж були на підйомі, тобто за наших, за Україну. А потім щось почало змінюватися. Вони дивилися, слухали російські новини. Почалися сварки, тому що я розумів, що це все нездорова «двіжуха». І ще зрозумів, що росіяни тут. Я їх вже бачу, тобто я бачу свого ворога, і можна починати робити якісь дії. Що я зробив? Почав шукати людей», – розповідає Ігор.
Спочатку — сам. Потім навколо нього згуртувалися ще семеро хлопців, віком від 14 до 18 років. Разом вони облаштували «штаб» у покинутому гаражі. Там планували свої акції, малювали листівки і думали, як бодай трохи дошкулити окупантам.
Перші операції
Їхня перша гучна витівка — зняття російських прапорів із відділку поліції та адміністрації міського ринку. Прапор урочисто спалили на камеру.
«Цей відос залетів усюди. Навіть у телемарафон потрапив», — сміється Ігор.
Далі були листівки із посланнями окупантам на кшталт «Вам тут не раді» і «Пора додому». А ще — передача координат російської техніки українським військовим.
Полювання на «Пугачів»
Не минуло й кількох місяців, як місцеві колаборанти здали юних партизанів ФСБ. Ігоря та його товаришів затримали.
«Вони були впевнені, що нас курує СБУ, що нас курує ГУР, що нас курує ЦРУ, NASA. Вони не могли повірити в те, що ми це все робили за ідею. У процесі цього допиту вони мене періодично били», – пригадує юнак.
Підлітків катували струмом, вибивали «зізнання» у тероризмі. Згодом на Ігоря та кількох членів групи справді завели «справу про тероризм» і планували судити в російському суді.
Та доля, здається, вирішила втрутитися і сталось диво, яке врятувало хлопців
Влітку 2022-го авто з офіцерами ФСБ, які вели їхню справу, підірвали в Мелітополі. Разом із ними зникли всі документи та докази. «Пугачів» випустили.
«У них наша справа, вона була лише в паперовому форматі. І в ноутбуці, який у них був. Тобто нікуди його не відправляли, я так розумію. І всі речові докази і все ось це – воно разом із ними в цій машині і підірвалося. І нас випустили», – пригадує Ігор.
Повернення і втеча
Після звільнення Ігор жив під постійним наглядом — регулярні обшуки, обов’язкові відмітки у відділку. Єдине, про що мріяв — вирватися звідти.
Зрештою, за допомоги українських чиновників, хлопцю вдалося втекти. Але для цього довелося пройти цілу спецоперацію — дочекатись повноліття, отримати російський паспорт і вигадати легенду про навчання у Ростові.
Нове життя у Києві
2025 року Ігор нарешті дістався Києва. Його дівчина теж змогла вибратися. Батьки залишилися на окупованій території.
Тепер 19-річний хлопець навчається в коледжі на будівельника, винаймає житло і працює — за підтримки Координаційного центру з розвитку сімейного виховання.
Історія «Пугачів» про те, що український спротив не знає віку. І навіть тоді, коли здається, що все втрачено, знаходяться ті, хто готовий чинити опір — хоч би з гаража, хоч би зі шкільного зошита.
