фото: Львівська наукова бібліотека ім. В. Стефаника
Джерело: Еспресо.Захід.
«Imago Ucrainæ»: у Львові відкрили виставку карт, що розповідають, як світ бачив Україну протягом п’яти століть
У виставковій залі Львівської національної наукової бібліотеки України імені Василя Стефаника відкрилася виставка «Imago Ucrainæ на картах XV–XX століть» — масштабний проєкт, який показує, як формувався картографічний образ України упродовж понад п’ятисот років.
Проєкт реалізовано в межах конкурсної програми «Культура під час війни» за підтримки Українського культурного фонду.
Україна на мапах: від Львова 1493 року до державних кордонів ХХ століття
В експозиції представлено 60 унікальних карт та атласів — як оригіналів, так і копій — із фондів бібліотеки. Найдавніші з них датуються 1493 роком. Саме на одній із таких карт, виданій у Нюрнберзі, позначене лише одне українське місто — Львів (Lemberg).
Далі — Птолемеївські карти у виданнях Мартіна Вальдземюллера та Ґерарда Меркатора, мапи Гійома Левассера де Боплана, де Україна вперше постає як окрема країна між Московією та Трансильванією, а також роботи українських картографів Степана Рудницького, Володимира Кубійовича, Миколи Кулицького та інших учених, які формували наукову українську картографічну школу.
На виставці представлено карту-інкунабулу Центральної та Східної Європи (1493), на якій позначено лише одне українське місто – Львів (Lemberg), карту “Велике князівство Литовське…”, де вперше з’являється назва “Україна”, карту “Україна: національності НТШ” із “Атлясу України й сумежних країв”, виданого за редакцією Володимира Кубійовича, що засвідчує високий рівень української картографічної науки та державницького мислення дослідників Наукового товариства імені Шевченка.
Особливої уваги заслуговує карта «Біла Русь або Московія» (1674) французьких картографів Ґійома Сансона та Юбера Жайо, де центральну частину сучасної України позначено як «Україна – козацька країна» (Vkraine, pais de Cosaques).
Цей історичний артефакт, до речі, використовував навіть Путін у своїх «лекціях», намагаючись довести, що «України не існувало». Іронія долі в тому, що саме ця карта — найкраще спростування його пропаганди: європейські картографи XVII століття вже фіксували Україну як самостійну географічну та політичну реальність.
Карти як доказ ідентичності
Генеральний директор бібліотеки Василь Ферштей підкреслює, що ця виставка — не просто культурна подія, а спосіб повернення української історії у власний контекст. Карти — це не лише географія, це політика пам’яті, ідентичності та доказовості».
А куратор проєкту, керівник кабінету картографії Тарас Огородник, додає, що виставка має і цілком практичну мету — протидіяти картографічній дезінформації та російській пропаганді, яка намагається перекроїти історію України навіть у наукових джерелах.
Історія, що говорить з відвідувачем
Окрім традиційної експозиції, виставка має інтерактивний компонент: на сенсорних панелях можна збирати картографічні пазли, проходити вікторини, досліджувати мапи у збільшеному масштабі та навіть переглядати онлайн-версію виставки.
Виставка «Imago Ucrainæ» — це нагадування, що Україна завжди була на карті — у буквальному й історичному сенсі.
