“Бояться всі. Але потім береш себе в руки і йдеш. На війні головне — зробити перший крок”, — розвідник «Любомль».
50-річний військовослужбовець 156-ї окремої механізованої бригади Андрій Шандарак із позивним «Любомль» понад чотири місяці утримував позиції на одній із найгарячіших ділянок фронту.
Його історію оприлюднив Волинський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки.
До повномасштабної війни Андрій працював у лісгоспі, на автозаправній станції та експедитором.
“Усе змінилося з початком повномасштабного вторгнення. У перший день війни російські ракети вдарили по Волині, а дорогами повз рідний Любомль рушили колони людей, які тікали від війни. Тоді Андрій зрозумів: без тих, хто здатен взяти зброю та вийти на захист країни, ця війна не закінчиться”, – розповіли у Волинському ТЦК.
Після вторгнення Росії ухвалив рішення йти на службу. У січні його мобілізували до 156-ї окремої механізованої бригади. Служить розвідником у механізованому батальйоні.
Під час одного з бойових виходів група облаштувала спостережний пункт у так званій «сірій зоні». Звідти коригували роботу артилерії та ударних дронів. Про пересування противника першим часто повідомляв собака на прізвисько Брехун — пес реагував на звук і рух раніше за людей. Завдяки цьому вдалося знищити ворожий танк, який регулярно обстрілював позиції.
Пізніше розвідники зафіксували просування двох російських штурмовиків у бік українських позицій. Після роботи дрона одного військового РФ ліквідували. Другого, який був контужений і стискав гранату в руці, знешкодили та взяли в полон. Надалі його передали до обмінного фонду.
Постачання на позиції залишалося критично складним. Боєприпаси, воду, їжу та елементи спорядження підкидали дронами. Пораненого побратима група евакуйовувала самотужки, без допомоги бронетехніки.
Після ротації «Любомль» отримав відзнаку від командира бригади та побував у короткій відпустці. Вдома на нього чекають дружина і дві доньки. Нині він знову виконує бойові завдання.
