У День Державного Прапора України в СБУ нагадали декілька справжніх історій з кримінальних справ радянської влади, які зберігаються в Галузевому державному Архіві СБУ.
У 1947-му Василь Воробець за вказівкою підпілля ОУН вивісив синьо-жовтий прапор у селищі Тулова. У 1949 році українські прапори з’явилися на трубі Калійного комбінату в Калуші, а в 1953-му — на телеграфному стовпі в центрі села Переросль.
Пізніше їх вивішували на школах, адмінбудівлях, дахах кінотеатрів і на Хрещатику. І щоразу радянські спецслужби шукали тих, хто наважився це зробити.
У ніч проти 1 травня 1966 року Віктор Кукса та Георгій Москаленко підняли синьо-жовтий прапор на даху Київського інституту народного господарства (прим.: сьогодні – КНЕУ ім. Вадима Гетьмана). За це Куксу та Москаленка заарештували і посадили до в’язниці.
22 січня 1973 року, у День Соборності, у Чорткові з’явилися чотири українські прапори — на дахах кінотеатру, ринку, педучилища та «Лісгоспзагу». До акції була причетна «Росохацька група», одним із учасників якої був Володимир Мармус — дисидент, член «Української Гельсінської групи». Спецслужби розпочали розслідування, а підпільників заарештували й засудили за «антирадянську агітацію та пропаганду».
В іншій справі від 1950 року збереглися українські прапори, вилучені під час обшуку у Романа Лопатинського. Для радянської системи навіть їхнє зберігання було доказом «антирадянської діяльності». А для Лопатинського та інших українців це був символ того, у що вони вірили – Україна є і буде.
Ці та інші історії нагадують: український прапор не став символом нашої Незалежності в один день. Його підіймали задовго до 1991 року — ті, хто не втрачав надії дочекатися своєї держави.
Про одну з цих історій, яка відбувалась в не такому далекому минулому – у 1966 році, ми раніше писали.
Задум, який виношували в київському гуртожитку, Москаленко з Куксою реалізували в ніч на 1 травня 1966-го. Напередодні Дня трудящих скинули червоний стяг з даху Інституту народного господарства на Шулявці. Натомість встановили саморобний прапор УНР. Його пошили з двох жіночих шарфів, куплених в універмазі “Жовтневий” на вулиці Гарматна.
“Думав, що впаду, не виживу, – згадує Кукса. – По тій “блясі” я повз на пузі. Витягнув ніж, підрізав червоний стяг, кинув його. При мені був бинт. Я відрізав від нього шматки, і прив’язав ними до флагштоку наш прапор”.
Пам’ятаємо подвиги українців! З Днем Державного Прапора України! 🇺🇦
