Джерело: Суспільне.
На запитання, чи вважає 100 років великою датою, каже: «О-ой, багато, ой багато. 100 год це прожить ще – велике діло».
«Я якось жила у мирі. У мирі жила – ловко. Не любила брехать, а жила по правді»
Так про секрет свого довголіття говорить Ганна Кравченко зі Спаського, що на Сумщині. У червні жінці виповнилося 100 років. Із найменшим праправнуком – 99 років різниці.
— Оце вже після того, як столєтіє отбудеться, тоді вже умирать думала. А тепера роздивилася, то мені ще треба жить і жить, – заявила піні Ганна.
У свої 100 жінка веде особистий щоденник, який нікому не показує. Туди ретельно записує найголовніші події родини та села.
Пані Ганна любить працювати на городі — рік тому ще сама вирощувала та сапувала полуницю.
22 червня Ганні Кравченко — 100. Насправді, каже ювілярка, святкувати можна двічі.
“Оце як сказали, шо у Германію братимуть мене, да теє… Ми ховалися — і все. Мати тоді все бросила, та до лікаря пішла. Попросила, шоб він написав, шо я льогкими больна. І мене в Германію тоді не взяли. І моя мати тоді ж записала мене 1925 року народження, а не 1924. А тоді стали як вже в Германію забирать, ми ховалися і по лісах, по хатах, і скрізь. А тоді послали нас у Росію на роботу — робить дорогу залізну, шпали”, — згадує ювілярка.
фото: suspilne.media
У 1947 році, згадує Ганна Кравченко, зустріла свого чоловіка та прожила з ним 47 років.
“Я з їм не гуляла. А так посватали і я пошла”, — пригадує ювілярка.
“Наскільки я знаю, із маминих розмов, із бабусиних — вона ніколи з ним не сварилася. Десь якась сварка – все, бабусі немає. Вона каже: «Ти знаєш, як? Настя, все дуже просто. Хочеш, щоб у тебе в сім’ї все було ідеально, ніколи не з’ясовуй із чоловіком відносини. Він тобі шось говорить, а ти ото погоджуйся, завжди погоджуйся з ним, але роби по-своєму»”, — пригадує пораду прабабусі Анастасія Гурікова.
Іноді приїдеш, питає: «Як ти себе почуваєш ?». Та говорю, ба, шось нормально. Тільки щось так на душі тяжко. Вона говорить: «А, шоб не було тяжко, значить, дєтка, потрібно більше фізично працювать. Тоді все в тебе буде добре». Кажу: «Ба, так сили нема». Відповідає: «Воно появиться походу»”, — пригадує розмову з прабабусею Анастасія.
Пані Ганна дуже уважна до деталей, говорить правнучка.
“У бабушкі там особливий щоденник. Вона туди записує всі події, які відбуваються не тільки в її житті. І наше, і онуків… По селу записує щоденник, кількість жителів, хто коли помер, хто куди виїхав. Такі важливі події у нашому житті – якщо хтось щось забув, то потрібно звертаться до бабушкі”, — усміхається Анастасія.
