Валерій Залужний у новій колонці аналізує, як технології змінюють сучасну війну, чому Україні потрібно переглядати усталені військові підходи та які помилки можуть дорого коштувати на полі бою. Він також розмірковує про «маркетологів війни» та історичний контекст російської агресії проти України в масштабах світового порядку.

ВСТУП

Частина 1

Автор Валерій Залужний, Надзвичайний і Повноважний Посол України у Сполученому Королівстві Великої Британії.

Російсько-українська війна стала першою великою війною на території Європи, що не має аналогів після Другої світової та вже є частиною історії людства.

Це історія не лише подій, фактів і кількості жертв. Це історія ще й людей, які за цим стояли і які ще не знають, що вони вже там, в історії – безжалісній до людських почуттів.

Проте сьогодні ця історія лише пишеться. Перечитуватися і вивчатися вона буде значно пізніше, років через 50, коли останні свідки усього, що відбувалося, підуть самі в історію, щоб дати змогу вже іншим людям, з холодним розумом зробити висновки і ніколи не повторювати помилок. Дати змогу увійти, а не вляпатися в історію. Оскільки саме ті помилки, які призвели до цієї війни, не дали можливості її вчасно закінчити та головне – не передбачили її наслідки.

Це не лише війна, яка багато чого змінила. Вона по факту змінила головне – світовий порядок, під оплески безглуздя і дивацтва. Світовий порядок, який збудували власною кров’ю наші діди понад 80 років тому і який у нас, ще тих, хто читав книжки, не вистачило сил зберегти.

Це війна, яка як і Друга світова, розпочалася через боягузтво тих, кого саме на той момент не вбивали. Вони вважали, що найкраще – не чіпати звіра.

Це війна, яка могла закінчитися зі значно меншими втратами, але все ті ж, хто боявся, що звір не вгамує свої апетити і нападе ще й на них, просто зробили вигляд, що це не їхні червоні лінії. Бо головне – уникнути ядерної війни.

Війна, яка в результаті стала театром співчуття щоденного вбивства цілої нації, яка захлинається від власної корупції.

І головне – це війна, що віддала себе в руки маркетологів і ділків, які через нерозуміння і відсутність стратегій лише розпалюють її вогнище швидкими заробітками, все більше і більше хизуючись стрімким розвитком технічного прогресу.

Війна, яка здивувала, бо прогрес існує не для формування обрисів її закінчення, а саме для її продовження. Бо для одних – це впевненість у тому, що це його не стосується, а для інших – спосіб існування та заробітку.

Війна, де стратегія і глобальні рішення залишилися в історії у самому її розпалі. І так, історія цього не пробачить, бо за усім цим стоять люди, а не машини.

Ось що таке нинішня війна для історії людства.

Далі буде.