Це була важка ніч, довга, нервова. Заморожені активи рф вирішили не чіпати — нерви в європейських столицях дорожчі за справедливість. Але рішення все ж знайшли: погодилися на видачу 90 мільярдів євро репараційного кредиту, який покриє витрати на найближчий час. Не конфіскація і не покарання агресора, але те, що підтримає єдину армію у світі, яка відважилась чинити опір імперії. Це важливо не лише для України: Європа знову купила трохи часу на розкачку й підготовку до протистояння можливій агресії рф.
Слідом Британія теж відмовилась використовувати заморожені російські активи. Аргументи класичні: правові ризики, прецеденти, «а що скажуть інвестори». Все це на тлі нещодавніх погроз путіна судами. Кремлівський гопник махає пальцем — і одразу знаходяться ті, хто відступає на крок. Не тому, що правий путін, а тому, що страх і досі працює як аргумент.
А війна тим часом нікуди не зникла, загрози для Європи лише зростають: терорист №1 сміливіше погрожує, а юридичні баталії досі тривають. Замість того, щоб чітко розділити: це агресор і воєнний злочинець, а це — демократичні інструменти для того, щоб чесно й рішуче покарати нового «гітлера», континент затягується в бюрократичні лабіринти.