“І будуть славить і хвалити Його раби, колись німі!” – Христина Алчевська. До дня писемності та мови України

В цей день, 27 жовтня 1931 р. самотня, майже без засобів до існування, у Харкові на 49 році життя померла Христина Алчевська.

“Что вам сделал Пушкін?” – роздратовано запитують насильно зросійщені українці, від яких приховувались скарби української драматургії.

Що вам зробила українська інтелігенція, українські письменники і поети? – не запитують українці. Бо чудово розуміють, як свідомо і жорстоко московська імперія винищувала все українське: книжки, мову, пісні, і, зрештою, вбивала українських творців у галузі літератури, живопису, музики, театру.

Дуже мало українців знають про визначну українку з русифікованого Харкова, в якому вона прожила все життя, і де популяризувала українську мову та мріяла про повернення до своєї ідентичності, до українства.

Пам’ятник на її могилі, що знаходиться на 13 міському кладовищі міста Харкова, досі не дерусифікований.